"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

одностайна i механiчна, розвинули ┐┐ силу, ┐┐ тiло, але зовсiм не ткнули
┐┐ думки. Вона виросла в круглiй невiдомостi i темнотi духовiй, не мала
навiть то┐ природно┐ спосiбностi та "розторiпностi", яку звичайно
стрiча║мо у сiльських дiвчат. Тiльки то, що було безпосередньо коло не┐,
то могла вона поняти, тим могла занятися, - поза тим нiчо не розумiла.
Такою взяв ┐┐ Герман.
Любовi мiж ними не було. Правда, зразу молода, здорова природа обо┐х
притягала одно до другого, - нерозвитi чуття i думки наразi й не бажали
нiчого бiльше, крiм просто┐ тiлесно┐ розкошi. Та й то цiлими днями вони
звичайно не видалися, - тим при║мнiшою була зате стрiча вечором, ┐м
уродилась тодi донька, котра однако ж швидко пмерла, - зда║ться, через
неосторожнiсть само┐ матерi вночi. Тодi ще Гольдкремери вважалися за
бiдних: Герман уганявся по цiлих днях по мiсту або по околишнiх селах,
Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила i мила, - одним
словом, жила робiтницею, так, як i досi. I се була ще найщасливiша пора ┐┐
життя замужем. Перша дитина, також здорова i гарна дiвчинка, дуже ┐┐
тiшила i також чимало причинювала ┐й роботи й заходiв. Чим бiльше Рифка
робила та запопадала, тим ставала здоровiшою i веселiшою. Правда, вона
сама не знала, що се iменно з працi, i частенько жалувалась перед
чоловiком, що не ма║ нiколи й хвилi вiддиху, що тратить здоров'я,
повторюючи бiльше звичайнi бесiди других жiнок, анiж говорячи з власного
переконання i з власно┐ потреби.
Нещастя хотiло, щоб тi ┐┐ бажання аж надто швидко сповнилися. Герман
розбагатiв, закупив вигiдний i обширний дiм на Бориславськiм трактi, наняв
прислугу, яко┐ гребувала Рифка, - i ┐й зразу немов полегшало. Ходила по
тих покоях, на котрi недавно ще несмiло поглядала з улицi, приглядалася
образам, меблям, дзеркалам та обоям, порядкувала в кухнi, зазирала до
спiжарнi, але швидко пiзнала, що все те ┐┐ ходження i зазирання було
непотрiбне. Герман сам видавав слугам усе по рахунку i за найменшу
недокладнiсть грозив прогнанням зо служби, - тож при невеличкiм
господарствi, яке у них велось, не було що боятись окрадування через
слуги. Нанятий кухар розумiвся на варивi далеко лiпше, нiж сама панi, а ┐┐
ради та розпорядки принимав з чемною насмiшкою. Переставляти меблi i
перевiшувати образи ┐й швидко навкучилось, - i от тепер-то почалась нова,
страшна доба ┐┐ життя. Вона досi не знала, що таке нуда" - тепер нуда
просякла ┐┐ до костi. Вона то волочилася по широких покоях, мов заклята,
то сидiла в кухнi, балакаючи з службою, то лежала цiлими годинами на софi,
то виходила на вулицю i вертала швидко додому, не можучи найти собi
нiякого заняття, нiяко┐ роботи, нiчого, що би пiддержувало в якiм-небудь
руху ┐┐ нерви i мозок. Служба супроти не┐ була мовчазлива, знаючи ┐┐
дразливiсть за леда яке слово. В чужих домах вона бувала рiдко, та й всюди
обходились з нею дуже холодно. Впрочiм, всякi вiдвiдини були для не┐
мукою. Серед нових кружкiв людей, в котрi так напруго ввело ┐┐ багатство
мужа, вона чулась зовсiм чужою, не вмiла повернутися, не знала, що
говорити, не розумiла анi ┐х комплiментiв, анi ┐дких притикiв а сво┐ми
грубими дотепами та простими замiтками будила тiльки смiх. Швидко вона
похопилась, що вона справдi ста║ться тiльки посмiвищем тих людей, i
перестала зовсiм бувати в товариствах, перестала приймати у себе чужих
людей, крiм кiлькох старших жiнок. Та й тi незадовго поображувались за ┐┐
дразливiсть та наглi, непогамованi вибухи i перестали бувати. Рифка