"Олександр Довженко. Повiсть полум'яних лiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

артилерист Дубровiн. - Уже як-небудь та добудемо. Повiрте мо║му руському
слову!
Грiм оплескiв покрив слова лейтенанта Дубровiна.
- А поки що, матушка, одержуй по заслугах без опору i не сердь
генерала.
Шд новий вибух оплескiв генерал Рябошапка вручив геро┐нi медаль.
Антонiна заплакала, але не витримала, щоб тут же не сказати, зиркнувши на
чоловiка:
- Чого очi витрiщив? Завидьки беруть?
- Ну, буде вже тепер, - подумав уголос Максим Троян i, докiрливо
подивившись на генерала, невдоволено махнув рукою.
Всi засмiялись.
- Дарма обража║тесь i смi║тесь дарма, - сказав повчально лiтнiй вже й
напiдпитку колгоспник Богдан Шамрило, що з нагоди торжества вдягнув сво┐
старi георгi┐вськi хрести.
- На все треба мати сво║ спостереження. Баба з медаллю - вiйна при
благополучному завершеннi. Примiчайте спостереження.
- Цiкавий прогноз! - зауважив один танкiст.
- А, не вiрите в прикмети. А чому ж, де-то ще ви були, а фашистiв геть
нужа понападала? Щоб ви знали, теж провiщення - печаль. Е-е!.. Я примiчаю,
та оповiстку даю народу, кажу, - Гiтлеру могила. Та хiба не смiялись тодi
з мене, а десь за тиждень листiвки почали скидати вашi вже, чи, сказати б,
нашi.
- Товаришi, чи не забрати нам мого хазя┐на в штаб розвiдки й во║нних
передбачень, - сказав капiтан Нетудихата й сам засмiявся, трохи голоснiше
й трохи ранiше, мабуть, нiж годилось.
- Смiйтесь, а прикмета велике дiло, - сказав Шамрило, нiби й не чувши
його жарту. -_ _От_,_ скажiмо, помiчаю я, - заходить до мене до хати
капiтан. Шапки не скида║, не здоровка║ться, недокурок додолу, - три
прикмети зразу. А що воно? Хто скаже? Не зна║те, то я скажу: командир
полку поганий, - Шамрило подививсь на капiтана Нетудихату з таким
виглядом, нiби те, що вiн казав, нiякою мiрою капiтана не стосувалось.
- Неправда! Наш командир полку Герой Радянського Союзу! - сказав
капiтан Нетудихата й дуже почервонiв.
- Так я ж не про вашого кажу, - сказав Шамрило, - а коли й про вашого,
то вiн же Герой Радянського Союзу, щоб ви знали, на ворога. А на друга, на
сво┐х, так би мовити, людей потрiбне не тiльки геройство, а ще й
привiтнiсть його капiтанiв, при║мнiсть й iншi прикмети. Ну, та хвала
боговi й за те, що ║. Будьмо здоровi! - Тут двiчi хрестоносець старий
драгун Богдан Шамрило пiдняв чарку й так якось несподiвано, наче на очах
одмiнився, сказав зворушливо з батькiвською глибокою стриманою нiжнiстю,
немовби здоровлячи рiдних сво┐х дiтей: - Щоб же здiйснилось ваше бажання!
- Спасибi! - сказали всi.
- Вип'║мо за вашi найкращi прикмети, - за доблесть вашу, й за труд, i
за нездоланнiсть нашо┐ радянсько┐ землi.
- Спасибi!
- Хай благословить вашу путь вся квропа, i хай полюбить вас людство!
Щоб вашi гармати були страшнi, а голоси вашi завжди людянi.
Коли всi випили, зразу пiдвiвся Орлюк.
- Дяку║мо за хорошi нашi прикмети, - i вип'║мо, товаришi, за