"Андрiй Дмитрук. Усмix капiтана Дарванга (Оповiдання)" - читать интересную книгу автора

Пiлоти, якi проходили по чадних вулицях мiстечка, в оцiнцi iнших
людей, безперечно, належали до вищих iстот. Святобливий трепет
викликали у хлопчакiв їхнi ставнi постатi, срiбнi джгути на кашкетах,
значки, шеврони.
Кхен рано зрозумiв, чому при зустрiчi з пiлотом навiть
дiвчатка-пiдлiтки раптом опускають вiї, випинають груди i починають
немилосердно крутити стегнами. Авжеж, потрiбнi ви йому, бруднi кiшки!
До напiвбогiв не прилипало смiття з роз'їждженої брукiвки, їх начебто
не сягали огиднi запахи з вiкон i дворiв, сморiд вiд риби на жаровнях
вуличних торговцiв. Вони вiдходили, i морок осiдав на мiсто. I тiльки
урочистий грiм "фортець", що пролiтали б небi, примушував Кхена мрiяти
i втирати солодкi злi сльози.
Потiм стало ще гiрше. У матерi виявили пухлину. Батько не дозволив
витрачатися на лiкування, тiльки раз привiв ченця-заклинача. Батько
майже не бував дома, знаходячи втiху в опiумi. А пiсля смертi жiнки
весь час пропадав у курильнi. Зi служби в податковому вiдомствi його
вигнали. Вiн ще бiльше полисiв, розпухнув, мало не ослiп. Назбиранi
крихти, якi вiн колись пошкодував на лiкарiв i операцiю для матерi
Кхена, перейшли власнику опiумного пiдвалу. Одного разу полiцiя
витягла батька з рiчки... Очевидно, покiнчив з життям, не змiгши
заплатити за чергову люльку зiлля.
Скоро доля Кхена перетнулася з великою полiтикою. Пропахле
смаженою рибою мiсто заметушилося i почало говорити про новини зi
столицi, про те, що його величнiсть пiдписав конституцiю... Гендлярi
не знали, що це таке, але про всяк випадок перестали давати в борг.
А навеснi оголосили про початок широкої виборчої кампанiї.
Один з кандидатiв у мери, шукаючи пiдтримки жителiв мiста, вирiшив
припудрити кiлька найстрашнiших мiських ран. Почав вiн з пiклування
про вбогих. Кхена, який давно вже копирсався на смiтниках i вiдбирав
гниле м'ясо у собак, знали на околицi як найнещаснiшого з дiтей, i
саме на ньому кандидат надумав зробити рекламу. Хлопчика поселили
в Притулок принцеси Тао, де виховувалися сини загиблих офiцерiв,
незаконнi дiти сильних свiту цього, - словом, маленькi напiвбоги.
Газети були зворушенi вчинком кандидата, потiм у тi газети було
загорнуто смажену рибу. А Кхен Дарванг, одягнутий в сiру унiформу
з чужого плеча, був у притулку за помiчника сторожа i перемивальницi
посуду, за розсильного, натирача пiдлог, а часом навiть правив за
живу боксерську грушу для старших вихованцiв. По ночах вiн плакав
вслiд тiням, якi пролiтали в небi, i з упертiстю шашеля точив на
горищi посiбники з математики, фiзики, аеродинамiки...

Вiдтодi зберiг капiтан Дарванг рiдкiсну цнотливiсть розуму.
Бомбардувальники не були для нього нi машинами масового вбивства,
нi непрямими винуватцями убозтва i смертi батькiв. Тобто, вiн, ясна
рiч, знав усе те, але не брав до серця. Крiсло пiлота було фокусом
всiх його устремлiнь, розплатою за муки дитинства, троном, єдиною
опорою гiдностi...
Бiлявi здорованi з Комiтету по контролю над загальним
роззброєнням, якi так безтурботно обдирали броню i башти з танкiв,
передавали артилерiю протиградовому захисту й переобладнували