"Андрiй Дмитрук. Усмix капiтана Дарванга (Оповiдання)" - читать интересную книгу автора

авiаносцi на плавучi курорти, вже добиралися до ангарiв. Чудовиську,
створеному для килимового бомбардування i стрiльби ракетами, мирної
служби не нести. Його чекали автогенний рiзак i пiч. Iснуванню Кхена
теж наставав кiнець, тому що вiн був лише людською половиною крилатого
кентавра.
Пiти в цивiльну авiацiю? Що ж, пiлотовi такого класу скрiзь
знайдеться мiсце. Але як йому пiсля висотного блаженства, пiсля влади
над блискавками снувати, немов ткацьким човником, туди-сюди,
перевозячи сонних гендлярiв i репетливих немовлят? Чи, скажiмо,
пiдбирати лишайних овець, пiлотуючи санiтарну машину...
Кхен Дарванг вагався недовго. Вiн був готовий здати лiтак
посланцям Комiтету. А потiм, бувши вiрним мужнiм заповiтам предкiв,
повернутися в колесо перевтiлень - санскару. Можливо, наступне життя
складеться щасливiше.
Вiн уже пролiтав тут одного разу, здiйснюючи пробний полiт. Тодi
по високогiрному лузi злякано розбiгалися вiвцi, металися фiгурки
пастухiв. У цих краях iще пам'ятають королiвськi бомбардувальники.
Сьогоднi тут порожньо. Зелений луг збiгає на пiвнiч, нiби опускається
величезне крило. I раптом - обрив: сiрi, червонуватi шари. Велика
рiчка на днi ущелини мало не втроє роздулась пiсля недавнiх злив,
i колiр у неї похмурий, свинцевий, По лiву руку жовтiють хижi пiд
очеретяними дахами. За ними настовбурчується, геть забивши прохiд
мiж скелями, похмурий передосiннiй лiс.
А далi - захмарна чаша, озеро у масивному вiнку голого каменю,
рiдкiсних осипах з кострубатими соснами, довгими тiнями на темному
дзеркалi. Лише птахи та кози можуть напитися з найнедоступнiшого в
свiтi водоймища.
Кхен уже дивився не в оглядове скло, а на телеекран наведення,
де в грубо контрастних кольорах вiдбивалися тi самi скелi, i овал
нерухомих вод, i трикутники лiтака, що ковзав по ньому. Не
вiдриваючись, дивився Дарванг, уже вiдданий одному чуттю мети, а
пальцi пiлота немовби танцювали по тумблерах, чiплялися за верньєри.
I ось в рамку впливли двi фосфоричнi лiнiї, вони ганялися одна за
одною, поки не склали хреста. Хрестом помiтив Кхен берег, який,
здавалося, мчав на нього.
Тепер можна розслабитись i скласти руки на грудях, Автоматика
вiдкриє в потрiбну мить люки, i промiнь лазера одну за одною проведе
бомби. Так, можна скласти руки. I навiть заплющити очi.

Прет Меам прийшов перед тим днем, коли капiтан Дарванг мав здавати
лiтак.
На базi ще був контрольний пост, але дiяв вiн тiльки про людське
око. Вартовi не вимагали документiв i особливо охоче пропускали селян
з кошиками, беручи данину свiжими плодами або ковтком селянського
вина. Не вiдповiдаючи на жарти, Прет вiдкупився кiлькома плодами манго
i тепер стояв посерединi двору, оглядаючись, чи нема кого-небудь з
офiцерiв.
Йому пощастило бiльше, нiж вiн сподiвався.
Востаннє (подумати тiльки - востаннє!), змiнивши замащений
комбiнезон на вихiдну форму, до прохiдної iшов Кхен Дарванг. Хода