"Валентин Чемерис. Фортеця на Борисфенi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

панування польських магнатiв на Укра┐нi. Служив Боплан у вiйську коронного
гетьмана Станiслава Кон║цпольського, з ним i прибув до Кодацького порога.
Та коли б французький вiйськовий iнженер, котрий перебував на службi в
Речi Посполитiй, тiльки будував фортецi на Укра┐нi, то навряд чи ми й
згадували б його. А вiн - звичайний вiйськовий iнженер, найманець чужо┐
держави - навiчно увiйшов в iсторiю Укра┐ни, бiльше того - зажив слави
серед сучасникiв i нащадкiв як на Укра┐нi, так i у Францi┐. I все це
завдяки сво┐й книзi "Опис Укра┐ни, кiлькох провiнцiй королiвства
польського, що тягнуться вiд кордонiв Московi┐ до границь Трансiльванi┐,
разом з ┐хнiми звичаями, способом життя i ведення во║н", - така повна (в
дусi тих часiв) назва працi Боплана, вперше видано┐ в Руанi 1651 року.
Сiмнадцять рокiв Бопланового життя минуло на Укра┐нi. Будуючи фортецi
-заради заробiтку, - аби польське ясновельможне панство ще мiцнiше
вкорiнювалось на Укра┐нi, iнженер-найманець не лише складав карти Укра┐ни,
а й рiк за роком спостерiгав за пiдневiльним (Боплан, до речi, сам
зазнавав утискiв вiд шляхти, якiй вiрно служив) життям мiсцевого люду,
його звичаями, вiруваннями, боротьбою з сво┐ми поневолювачами та все
побачене й почуте занотовував до пота║мних сво┐х записникiв, що згодом i
склали його знаменитий "Опис Укра┐ни...". Життя в Укра┐нi пiдневiльних
селян було жахливим, адже вони, як свiдчить Боплан, "змушенi вiддавати
сво┐м панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим
злидарям у таких тяжких умовах не залиша║ться нiчого для себе. Але й це ще
не все: пани мають безмежну владу не тiльки над селянським майном, а й над
┐хнiм життям: такою великою ║ необмежена свобода польсько┐ шляхти (яка
живе наче в раю, а селяни наче в чистилищi), що коли селяни потрапляють у
ярмо до такого пана, то опиняються у гiршому становищi, нiж каторжани на
галерi. Таке рабство ║ причиною того, що багато селян тiка║, а
найвiдважнiшi з них подаються на Запорiжжя, яке ║ мiсцем притулку козакiв
на Борисфенi".
Цiкавився вiн i життям, побутом та вiйськовими походами незвичайних
людей, котрих доти не зустрiчав у сво║му життi, хоч i попо┐здив чимало,
званих запорозькими козаками. Описуючи Укра┐ну, дивуючись з того, що "на
ярмарках продають димарi для печей, у нас це викликало б смiх гак само, як
i спосiб приготування у них м'ясних страв, ┐хнi весiлля та iншi церемонi┐,
про що говоритимемо далi". Боплан з великою симпатi║ю скаже про Укра┐ну:
"Однак саме звiдсiль пiшов той благородний люд, який назива║ться нинi
запорозькими козаками i котрий протягом стiлькох уже лiт заселя║ рiзнi
мiсця уздовж Днiпра i в сумiжних землях".
Це писав письменник Боплан, а вiйськовий iнженер Боплан все робив для
того, аби приборкати той благородний люд, - для цього i за Кодацьку
фортецю взявся. Мiсце для не┐ вибрали серед Дикого поля, за чотири сотнi
миль по Днiпру вiд Ки║ва, на правому березi, де рiчка робить поворот на
пiвденний захiд, бiля першого порога, званого Кодацьким, тож i фортецю
назвали теж Кодацькою. В гирлi Самари - "свято┐ козацько┐ рiки", - як
зазнача║ Боплан, брали лiс для фортецi. Будiвництво велося в тому мiсцi,
де над водою здiймалася стрiмка скеля, з яко┐ зручно було оглядати i
прострiлювати навколишню мiсцевiсть. Селяни, схопленi жовнiрами коронного
гетьмана, полоненi татари та солдати-найманцi на початку лiта 1635 року
закiнчили фортифiкацiйнi споруди. Замок звели з дерева i забудували його
землею. Сама фортеця являла собою чотирикутник, зовнi на пiвдень виступали