"Валентин Чемерис. Фортеця на Борисфенi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

только Русин". Лащiвцi вирiзали населення цiлих мiстечок, як то сталося в
Лисянцi й Димерi. Брати приступом Переяслав Кон║цпольський, хоч його
вiйсько й мало краще озбро║ння та постачання, кращу кiнноту й артилерiю,
не зважився. Почалися сутички. Однi║┐ ночi в травнi невеликий козацький
загiн проник в польський табiр i напав на штаб Кон║цпольського, який
охороняла спецiально пiдiбрана iз шляхтичiв з "найзнатнiших" родин вартова
хоругва - Золота рота. Повстанцi вирубали ┐┐ до ноги.
З кожною сутичкою все рiдшали й рiдшали ряди коронного вiйська, аж доки
в кiнцi травня не було завдано йому нищiвного удару, пiд час якого
жовнiрiв i шляхти полягло бiльше (свiдчення очевидця), нiж за всю
польсько-шведську вiйну. Втративши бiльше десяти тисяч жовнiрiв та шляхти,
Кон║цпольський втратив i вiру в перемогу.
А далi... все повернулася на круги своя.
"Пiд Переяславом перемога схилилася на бiк повстанцiв. Але вони не
змогли закрiпити ┐┐. Причиною цього були, як i пiд час попереднiх
повстань, суперечностi в ┐хньому таборi. Старшина й частина ре║стровцiв
вимагали угоди з панами, ┐м вдалося усунути Тараса Федоровича вiд
гетьманства й поставити на його мiсце свою людину - А. Конашевича-Бута.
Тарас Федорович з десятьма тисячами козакiв, противникiв угоди, вiдiйшов
на Запорiжжя. 29 травня, уже без них, було укладено компромiсний договiр"
[2].

Що призвiдцями всiх бунтiв i повстань на Укра┐нi були запорожцi, шляхта
добре розумiла. Не маючи змоги за одним махом розквитатися з сiчовою
вольницею, панство вiдразу ж пiсля придушення повстання Тараса Трясила
вирiшило обгородити Сiч вiд Укра┐ни. Особливо на цьому наполягало
магнатство i шляхта Схiдно┐ Укра┐ни, з чи┐х володiнь селяни цiлими гуртами
втiкали на Запорiжжя. У 1635 роцi на сеймi, що зiбрався у Варшавi,
магнатство вимагало спорудити фортецю на Днiпрi i поставити у нiй надiйну
залогу з пiхоти й кiнноти. А вже тодi й почати вгамування сiчовикiв.
Хлопи, пся крев, втiкають з ма║статiв на Сiч, вже й шлях собi понад
Днiпром вторували. Фортеця ж перетне збiглим ланцям шлях до волi. Сiч, не
маючи свiжого поповнення, невдовзi й захирi║. Згодом можна збудувати ще
одну фортецю, але вже ближче до Сiчi, потiм ще i ще... Поступово й
невблаганно оточуючи запорожцiв фортецями й залогами, можна й задушити
волю у ┐┐ ж власному гнiздi.
Сейм ухвалив: доручити коронному гетьману Кон║цпольському звести
фортецю на Днiпрi якомога швидше i поселити в нiй надiйну залогу. На
будiвництво видiлили сто тисяч злотих, i, щойно повеснiло, коронний
гетьман прибув у Надднiпрянщину. Будувати фортецю мав iнженер, француз за
походженням Гiйом де Боплан. Взагалi, його справжн║ прiзвище Левассер,
додаток "де Боплан" походить вiд назви одного з володiнь Гiйома Левассера,
але так уже сталося, що в iсторiю вiн увiйшов як Боплан.
Народився Гiйом Левассер де Боплан 1600 року в Нормандi┐, з молодих лiт
служив у вiтчизняному вiйську, побував у Вест-Iндi┐ (Центральнiй Америцi),
а з кiнця 1630 i до 1647 року, як найманий iнженер-фахiвець, перебував на
службi в польському вiйську, що стояло на Укра┐нi, Вiн споруджував
укрiплення в Барi на Подiллi, фортецi у Бродах на Львiвщинi i, зрештою, на
березi рiчки Борисфен, "звано┐ в народi Нiпр, чи Днiпр", - тобто Кодацьку.
Всi фортецi, як зазначають iсторики, мали стати опорними пунктами