"Валентин Чемерис. Фортеця на Борисфенi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

були заткнутi аж три пiстолi, а бiля них висiли три лядунки з порохом,
далi стирчав рiг з мiдним ланцюжком, якiсь торбиночки, вузлики...
"Iч, кирпу як дере, - подумав Гнат, спостерiгаючи, як незнайомець гордо
просту║ до них. - Видно, вдатний та славний козак".
Незнайомець стрельнув блискучим оком на Гната i запитав у Яреми:
- Що за молодик?
- А це, пане осавуло, Гнат Кодак. Його нiмчура хотiла втопити, а ми
порятували.
- Сулима завжди того-небудь ряту║, - сказав хвальковитий осавул, i не
зрозумiло було, хвалить вiн Сулиму чи гудить.
- Тим i живе, - вiдповiв на те Ярема.
- Ну, козакуй, козакуй, - бадьоро мовив осавул, не дивлячись на Гната.
- Колись з тебе отаман буде. Той не козак, хто не бачить себе отаманом. -
I до Яреми: - А де ж це пан отаман?
- В пана кошового.
- Мiзкують, як лiпше на фортецю напасти? - поспитав осавул. - Треба,
треба викурювати ляхiв.
- Вiйськова рада вирiшить, як з Кодаком бути, - вiдповiв Ярема.
- Рада радою, а без нас, старшин, ви й кроку не ступите, - осавул це
сказав таким тоном, що Гнатовi аж нiяково зробилося. Вiдчув, що i Ярема
ма║ таке вiдчуття, тому не хоче пiдтримувати розмову. - Як там, хлопцi,
Кодацька фортеця? - бадьоро запитав осавул i, пiдсiвши до Яреми, спробував
було зазирнути йому в очi, але той, вiдвернувшись, неохоче буркнув:
- Сто┐ть...
- Невдовзi впаде! - поплескав осавул Ярему по плечу. - Ми ┐┐ хутко
звалимо Ха!.. У нас вона довго не стоятиме. Ми ┐┐, голубку, раз - i набiк.
Ми такi! - Осавул пiдсунувся ближче до Яреми, i очi його, хвилину тому
хвальковитi i самовпевненi, забiгали й зробилися благальними. - Слухай,
молодику, а злота у фортецi достобiса? Тiльки хвостом не виляй, а
по-чесному рiж. Багацько, га?
- Не знаю, - Ярема стенув плечима.
- Не бреши, - ошкiрився осавул - Як це джура отамана не зна║? Ха! Коли
всi козаки вiдають, що в Кодацькiй фортецi аж три дiжки злота сто┐ть. Ось
тому отаман i замислив похiд до Кодака.
- Ви, пане осавуле, не наговорюйте! - Ярема обурено схопився. - Батько
за злото не вою║!
- Дай Боже, дай Боже, - iронiчно протяг осавул. - А три бочки у фортецi
стоять. Чули ми, чули...
- Вiд дурних чули! - зухвало крикнув Ярема.
- А ти не кородися! - осавул схопився i враз надувся. - Ще губа в тебе
боса, вусiв не ма║ш, а вже хвоста перед старшиною задира║ш? I чому тебе
тiльки отаман вчить?
- Вчить воювати не за злото, а за народ свiй.
- Ого! - вигукнув осавул. - Слова гарнi, та ще нiжка трясця в свiтi не
вiдмовлялася вiд злота.
- Трясця не вiдмовиться, - вихопилось в Гната. - Iнша рiч людина.
- А ти не лiзь, коли не тво║ мелеться! - осадив його осавул. - Перший
день на Сiчi, а вже старшинi в рота стриба║ш? Карати вас треба за
непослух, i добряче. Багато вас таких ландiв-обдертусiв розвелося, що нi в
тин нi в ворота. Тiльки й тямите перебаранчувать старшину, Богом вам