"Валентин Чемерис. Фортеця на Борисфенi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Роздiл другий

Острiв Базавлук, на якому запорозькi козаки ще в 1593 роцi заснували
столицю свого краю-Сiч, лежав якраз там, де в Днiпро впадали три його
правi притока: Чортомлик, Пiдпiльна та Скарбна. Довкола безлiч дрiбних
рiчечок, озер та озерець, ║рикiв, га┐в, лiсiв, в непрохiдних, заплутаних
плавнях день у день галасувало птаство, а в рiчках була повна-повнява
риби, в гаях, лiсах та байраках - всякого звiра.
Вiльно жили у тих краях, нi сво║┐ паноти, нi чужо┐ не знали.
Запорозькi степи у тi часи були малолюдними, слобiд майже не
зустрiчалося, а сидiли козаки, або, як ┐х звали, - гречкосi┐, пiчкури, на
одмiну вiд сiчовикiв, маленькими хутiрцями-зимiвниками, котрi мостилися
здебiльшого по схилах балок i байракiв, часом у глухих, вiддалених
урочищах, верхiв'ях рiк. Основне ж ядро козакiв, або товариство, завжди
стояло залогою в сво┐й столицi, матерi Сiчi.
Базавлуцька Сiч була оточена високим земляним валом з дерев'яним
частоколом. Вал i частокiл були окопанi глибоким ровом. На валах
здiймалися високi веж з бiйниць яких визирали жерла гармат i дула
самопалiв. Але гармат тих стояло не так вже й багато, як для столицi
такого великого краю, яким був Запорозький. "На бiса вам армати, - казали
запорожцi, - як у нас кулаки великi".
А навколо Сiчi, або внутрiшнього коша, тулився форштадт - передмiстя. У
передмiстi запорозько┐ столицi в нечисленнiй (в тi часи) слобiдцi мешкали
рiзнi майстри, ремiсники i взагалi робiтний люд: кравцi, шевцi, зброярi,
ковалi, шабельних справ майстри, зрештою, гендляра Тут же стояли шинки,
пивницi, крамницi та ятки з товарами мало не з усього свiту. На
велелюдному базарi з ранку й до вечора було гамiрно i тiсно, в ятках
повнява рiзного краму, котрий привозили гендлярi з Укра┐ни, Молдавi┐,
Польщi, Криму i навiть Туреччини. Бiля шинкiв та крамниць товпилися гурти
веселих козакiв, посполитих, ремiсникiв та iншого люду, серед якого було
чимало сiроми, заробiтчан.
В кiнцi базару через глибокий рiв перекинуто мiст (на нiч його
пiдiймали), пройшовши тим мостом, прибулий спинявся бiля ворiт з дикого
каменю, вiтався з вартою, а вже за воротами i починалася, власне, столиця
козацтва, внутрiшнiй Кiш - серце всього людославного Запорiжжя, Сiч-мати,
де жило сiчове товариство з кошовим отаманом i вiйськовою старшиною.
Поминувши ворота, прибулий ступав на широкий i рiвний сiчовий майдан.
Його пiвколом обступали низенькi куренi, де мешкало сiчове товариство з
курiнною старшиною. В кiнцi майдану височiла дерев'яна церква в Iм'я
Покрови i висока дзвiниця. З бокiв до дзвiницi тулилися рiзнi
будiвлi-комори, вiйськова канцелярiя, хати старшин, пушкарня, окреме
помешкання - станок - кошового отамана. Над станком маяв бiлий прапор -
знак того, що глава козацтва знаходиться в сiчовiй столицi.
Гнат Кодак вийшов з вiйськово┐ канцелярi┐ й зiтхнув на повнi груди -
вiльний Вiднинi i назавжди вiн вiльний козак запорозький. Сiчовик. Над
майданом гудiв вiтер, вiльний вiтер Запорозького краю, маяв бiлим прапором
над станком кошового, гудiв у верхогiр'┐ дзвiницi, й чутливi дзвони
легенько бринiли вiд його дотику.