"Piчард Девic Бах. Iлюзi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

"Втомилась я чiплятися, i хоча не маю змоги
побачити це на власнi очi, проте вiрю,
що течiя зна║, куди вона пряму║. Треба рушати,
i хай вона несе мене, куди захоче,
бо отак чiпляючись, загину я вiд нудьги".

15. Хихотiли обережнi, глузували з не┐:
"Дурна ти! Тiльки-но спробуй одчепитись,
як ця, така люба тобi течiя, закрутить
тебе колесом i жбурне на камiння,
i загинеш ти вiд не┐ швидше, нiж вiд нудьги!"

16. Не зважила iстота на пересторогу i, глибоко надихнувши,
зринула нагору; одразу ж закрутило ┐┐ колесом,
пожбурило на камiння.

17. Одначе згодом, коли та смiлива iстота
знов перестала чiплятись, пiдняла ┐┐ течiя
iз самого дна i не товкла бiльше, i шкоди не завдавала.

18. А iстоти на днi, що мали ┐┐ за чужу, заволали:
"Погляньте на чудо! Iстота, така ж, як i ми, а лiта║!
Ось Месiя, що прийшов нас усiх врятувати!"

19. I мовила пiдхоплена течi║ю iстота:
"Не бiльший за вас я месiя. Рiка залюбки
зробить вас вiльними, тiльки насмiльтеся вiдчепитись,
тiльки насмiльтеся рушити з нею.
Наше справжн║ покликання - вирушати в цю подорож,
зважитись на цю пригоду!"

20. Та ще гучнiше волали вони: "Спаситель!" -
i водночас ще мiцнiше чiплялися за камiння,
а коли поглянули вгору, то за тi║ю iстотою i слiд пропав,
i, лишившись на днi самi, складали вони легенди про Спасителя".

21. I сталося так: коли Вчитель побачив,
що гурти людей навколо нього день у день
стають дедалi бiльшi числом i несамовитiшi,
вимагаючи, щоб вiн безперервно зцiляв ┐х,
повсякчас частував чудесами
i навiть пiзнавав ┐х та жив ┐хнiм життям,
вiн того ж таки дня подавсь на вершину гори
i там заходився молитись.

22. I мовив вiн у серцi сво║му: "Боже осяйний,
коли воля твоя, хай ця чаша обмина║ мене,
звiльни мене вiд цього нездiйсненного завдання.
Не в змозi я жити життям бодай однi║┐ душi,
а ┐х десять тисяч вола║, щоб чинив я так.