"Piчард Девic Бах. Iлюзi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

у майстернях та гаражах, де вiн працював,
завжди товпилися тi, хто прагнув
його науки та дотику його руки,
а на вулицях чекали юрби тих, хто сподiвався,
що, коли вiн ┐х минатиме, на них впаде його тiнь
i життя ┐хн║ одразу змiниться.

6. День крiзь день майстри та власники майстерень
плекали надiю, що Учитель покине свiй iнструмент
i подасться геть, бо юрмились навколо нього
такi гурти людей, якi не залишали нi йому,
нi iншим механiкам мiсця
для лагодження автомобiлiв.

7. Врештi, так i сталося: подавсь вiн поза мiсто,
i почали називати його Месi║ю i чудотворцем;
а що всi у це вiрили, то так воно й було.

8. Коли пiд час його розмови з людьми налiтала буря,
на голови слухачiв не падало жодно┐ краплини;
i останнiй у натовпi чув його слова так же ясно,
як i перший, незважаючи на блискавки чи грiм у небесах.
I вiн завжди повiдав людям притчi.

9. I сказав вiн ┐м: "У кожному з нас закладено
силу нашо┐ згоди бути здоровими чи хворими,
багатими чи бiдними, вiльними чи рабами.
Ми самi господарю║мо цим, а не хто iнший".

10. I озвавсь один фабричний робiтник: "Легко вам говорити,
Учителю, бо ви ма║те дороговказ, а ми - нi,
i ви не мусите так тяжко працювати, як мусимо ми.
Людинi конче треба працювати, аби здобувати
у цьому свiтi хлiб свiй насущний".

11. I правив Учитель у вiдповiдь:
"Колись давно на днi кришталево чисто┐ рiчки
iснувало поселення живих iстот.

12. Мовчки сунула могутня течiя над усiма ними -
молодими й старими, праведними й грiшними,
линула течiя призначеним ┐й шляхом,
знаючи лише сво║ кришталево прозоре "я".

13. Кожна з iстот у свiй власний спосiб
мiцно чiплялася за якусь галузку чи камiнь
на рiчковому днi, опираючись течi┐,
як навчилися вiд самого народження.

14. Та ось урвався терпець в однi║┐ з iстот: