Володимир Чос ВСТУП АПОСТОЛ АНДРІЙ ЛИБІДЬ КРИМ КИРИЛО І МЕФОДІЙ АСКОЛЬД І ДІР КНЯЗЮВАННЯ ОЛЕГА КНЯЗЮВАННЯ ІГОРЯ КНЯГИНЯ ОЛЬГА КНЯЗЮВАННЯ СВЯТОСЛАВА ФЕОДОР ТА ІОАНН ХРЕЩЕННЯ ВОЛОДИМИРА ХРЕЩЕННЯ РУСІ БОРИС І ГЛІБ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ ВІДБУДОВА КИЄВА ГАННА ІЛАРІОН РОЗДІЛЕННЯ ЦЕРКВИ ПЕЧЕРСЬКИЙ МОНАСТИР УКРАЇНСЬКА ІКОНА ПРОХОР ЛОБОДНИК МИРОТВОРЦІ ПОЛОВЕЦЬКА БІДА НЕСТОР–ЛІТОПИСЕЦЬ МОНГОЛО–ТАТАРСЬКА НАВАЛА ЕВАКУАЦІЯ МИТРОПОЛІЇ ГАЛИЦЬКО–ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТВА ФЛОРЕНТІЙСЬКИЙ СОБОР РЕЧ ПОСПОЛИТА ГРЕКО–КАТОЛИКИ ПРОТЕСТАНТСТВО ЗАХИСНИКИ ПРАВОСЛАВ'Я БРАТСТВА КОПИСТЕНСЬКИЙ І БАЛАБАН УТИСКИ КОНТАКТИ З МОСКВОЮ РЕЛІГІЙНА ПОЛЕМІКА КОЗАЦТВО КОЗАЦЬКА ПАРАФІЯ САГАЙДАЧНИЙ ГАЛШКА ЛОЗКИНА ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ КОПИНСЬКИЙ ВОЛОДИСЛАВ IV ПЕТРО МОГИЛА ПУСТЕЛЬНИК ГРИГОРІЙ ДАНИЛО ТУПТАЛО КОЗАЦЬКІ ХРАМИ БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА ІВАН ВИГОВСЬКИЙ РОЗПОДІЛ ПЕТРО ДОРОШЕНКО ПЕТРО I СИНОД ПАВЛО ПОЛУБОТОК СТАРООБРЯДЦІ РАФАЇЛ ЗАБОРОВСЬКИЙ ПРИЄДНАННЯ ДО МОСКВИ ПОКРІПАЧЕННЯ АРСЕНІЙ МАЦIЄВИЧ ДАНИЛО КУШНІР ГАЙДАМАКИ КОЛІЇВЩИНА РУЙНУВАННЯ СІЧІ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ–БАРСЬКИЙ ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА ДЯЧКИ ЛЮТЕРАНИ БАПТИСТИ МАЛОРОСІЯ БІБЛІЯ ДВАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ ПРОЧАНИ ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА УАПЦ ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР ВІЙСЬКО УНР HOMO SOVETIKUS ЗАХІДНА УКРАЇНА ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ЦЕРКОВНА ПОЛІТИКА ОЛЕКСІЙ ГЛАГОЛЄВ ОСТАРБАЙТЕРИ НАСЛІДКИ ВІЙНИ ДОВЖЕНКО НИЩЕННЯ ГРЕКО–КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ТАБIР АТЕЇСТИЧНИЙ НАСТУП ХРУЩОВ СТУКАЧІ ГЕЛЬСІНСЬКА ГРУПА АТЕЇСТИЧНА ІСТЕРІЯ БОРОТЬБА ТИСЯЧОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ ВІДРОДЖЕННЯ УПЦ МП МСТИСЛАВ ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ ВОЛОДИМИР РОМАНЮК АКАДЕМІЯ КОНСТИТУЦІЯ АДВЕНТИСТИ П'ЯТИДЕСЯТНИКИ ХАРИЗМАТИ ІВАН ПАВЛО ІІ БОЖА НИВА СИМИРЕНКІВСЬКА ЦЕРКВА ЗАЯВА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ПІДСУМОК ЛІТЕРАТУРА ВІДГУК НА КНИГУ ВОЛОДИМИРА ЧОСА “ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА В УКРАЇНІ”
КНЯЗЮВАННЯ СВЯТОСЛАВА Святослав княжив 28 років. І хоч сам він був невіруючим, але як хто хотів хреститися, то не забороняв і зла віруючим не чинив.
Святослав поділив Руську землю на окремі регіони, які віддав своїм синам. Після його смерті брати стали воювати між собою, бо кожен хотів захопити частку іншого. Володимир мав більші здібності полководця, тож став єдиновладним правителем Київської Русі.