"Бабин Яр: Критичні питання та коментарі" - читать интересную книгу автора (Тідеманн Герберт)

4. Свідчення очевидців

1. У листопаді 1943 року професор Альошин розповів репортеру "Нью-Йорк таймс" У.Х.Лоуренсу: [21], [23]

· Отже, тут вбивав Вермахт. Як це узгоджується з іншими повідомленнями, наприклад із "Звітами про події"? [24]

· Як витягали з яруги нагору одяг і цінності?

· Масове вбивство на платформі? Навіщо? А якщо так, це було можливе для невеликих груп, а не для всіх разом. Хто і коли побудував платформу?

· У вузькій звивистій ярузі черги людей для знищення не можуть бути дуже довгими. Попросту неможливо повертати кулемет(и) на будь-який великий кут, не наражаючи на небезпеку власних людей і не втрачаючи при цьому точність і можливість проникнення в косі кути, тим самим сприяючи порятунку деяких жертв.

· Трупи кожної знищеної групи потрібно видаляти, інакше утвориться величезна купа. Якщо допустити десять хвилин для роздягання, стрілянину і видалення тіл кожної групи не більшої за 100 осіб, то вбивство забрало б не менше 83 годин.

· Як можна вести жертв в яр, а потім кинути їх у той же самий яр після розстрілу?

· В кінці вересня сутінки в Києві настають відносно рано. 29 вересня йшов сильний дощ, всі дороги порозкисали. 30-го занадився дощ із снігом і дороги стали грузькими. [25] Оскільки неможливо знищити будь-яку групу у темряві, страчувати було можливо лише в світлий час доби, тобто, це тривало би довше тижня. Яскраві прожектори є невдалим варіантом у воєнний час, особливо поблизу фронту і поруч із партизанами. А Він [26] марить прекрасними вересневими днями!

2. Вілкіс, жид, що народився в Одесі, повідомляє: [13], [27]

· Вілкіс також стверджує, що німці відряджали в'язнів на кладовище за залізними поручнями з могил, щоб зробити з них колосники. Під час кремації німці також привозили померлих від ядухи жертв з "душогубок", яких, за його словами, також спалювали.

· Для переміщення мармурових надгробків необхідні люди і транспорт. Чому ніхто ніколи не шукав ці могильні плити як доказ?

· Скільки потрібно побудувати таких печей для спалення в такий недоладний спосіб превеликої кількості трупів? Чи можуть такі груби взагалі працювати?

· Звідки взялася величезної кількість палива? На основі досвіду з Індії — єдиної країни, де трупи спалюють у такий саме спосіб — можна відзначити:

Для досягнення мінімально достатньої, але все ж таки лише часткової кремації 200000 тіл, потрібно не менше 23 мільйонів кілограм дров — штабель півтори метри висотою, один метр шириною і довжиною 55 кілометрів. Хто і де напиляв ці дрова? Яким чином цю гігантську кількість палива транспортували? Хто тягав незліченні трупи до місця спалення? Хто видаляв залишки? Де свідки з числа цілої армії робітників? Твердження, що колосники для кремації були зроблені з поручнів від могил, заслуговують ще меншої довіри, адже такі грати майже відразу зруйнувалися би через жар.

3. Неназваний зять такого собі Хаїма Шапіро, котрого також взяли в Бабин Яр підраховує: [13]

· Звідки зять Хаїма Шапіро отримав цю інформацію? Як його зрештою звати? Чому він не опинився серед жертв? Врешті-решт, нібито не всіх вбили? Яка це була дата? Де відбувалася страта? Чому місце роздягання жертв не там, де стверджують інші свідки?

· Що сказав би патологоанатом про річки крові, які нібито текли з трупів, вбитих десятьма днями раніше?

· Фрагмент про кров, що кликала з землі, позичений з Біблії, в Книзі Буття 4:10:

· Чи може раптово сивіти волосся?

· Жидів силоміць вели до до місця масового вбивства щоб зробити їх свідками?

4. У книзі Є.Р.Віна, Л. Левітас [28] розповідає про таку собі Ріву Когут, яка пізніше стала відомою як Раїса Генріхівна Дашкевич:

· Численне посивіння волосся?

· На залізничну станцію?

· Побиття на цвинтарі?

· Були підготовлені вузькі тераси? Ким? Коли — за той короткий час після взяття Києва?

· Застрелені з кулеметів в ярузі?

· Укусів собак? Тобто йдеться про сотні жертв, а не десятки і навіть не сотні тисяч?

5. Дмитро Орлов, один з сумнівних свідків на якого посилається "Чорна книга" з «Бібліотеки Голокосту» 1980 р., [29] показав:

· Орлов нібито побачив все це за лічені хвилини з боку кабельного заводу [30].

· Дата? Де знаходилась канцелярія? Скільки персоналу і часу було потрібно для згаданих заходів? Радянські громадяни не носили паспортів! Чи є підтвердження свідків??

· Навіть якщо люди за бар'єрами не бачили столів — вони б не змогли не почути стрілянини. Чому ніхто не намагався втекти, особливо після настання темряви? Адже нерівна, щіляста місцевість ідеально підходить для укриття.

· Важливим є загальне зауваження. Більше половини з передбачуваного маршруту до місця страти простягалося через густо заселений і забудований район міста. Чому головорізи Сталіна не знайшли гідних свідків навіть в цьому районі? Чому також не існує жодних свідків або повідомлень з боку Вермахту? Вояки-відпускники, наприклад, навряд чи залишили такі жахливі спогади при собі.

· Ми дізнаємося, що озброєна охорона за один раз відокремлювала і відводила групу від тридцяти до сорока осіб. Скільки часу забирала така дія?

· Діти та дівчатка? Згідно жидівським та совєтським джерелам, майже всіх, за винятком літніх, евакуювали раніше (наприклад, див. джерела, що вказує Саннінг [31]).

· Ретельне збирання і складання одягу такої великої кількості людей забирає дуже багато часу.

· В цій історії жертви стоять на краю глибокої яруги, іншими словами, не в ярузі. Чому люди, що пережили таку жахливу #8203;#8203;ситуацію, лише за декілька кілька років забули де саме стояли жертви?

· Кулі, що не потрапили в ціль, летіли далі! Які заходи були прийняті для убезпечення німецьких підрозділів від випадкового потрапляння під кулі? Один з військових таборів, наприклад, знаходився лише в 350 метрах від місця страти.

· Збільшення купи трупів незабаром створює проблему. Вбитих потрібно пересувати. Уявіть, якщо можливо, скільки часу витратять дві особи щоб витягти один труп із закривавленої купи (на якій дуже незручно стояти), перемістити його в середньому на багато десятків метрів, покласти його (на іншу купу?), а потім повернутися до купи трупів. Місце потрібно розчистити для нових страт, а потім заповнити людьми. До цього варто додати копання землі і засипання масових поховань цією ж землею. Чому тому також немає свідків? Чому аерофотознімки не показують жодних ознак таких дій?

· Маленьких дітей жбурнули живими. Чи їх відбирали спочатку? Або ж кати стріляли повз них? Стрілянину переривали для цієї жахливої діяльності?

· Де знаходився кабельний завод, з якого Орлов спромігся роздивитися все це за лічені хвилини?

6. За словами Орлова, [13] інші свідки розповідали, що німці "розбивали малюків об камені"⁸.

Усякий, хто уважно читає Біблію побачить, що голокостні історії не є новиною для жидів (Буття 6, Буття 19:24, Вихід 11, Джошуа 6, Матвія 2:16). Крім того, побожні люди черпають натхнення, зокрема, з Писання. Псалми 137:9:

7. Тамара Михасева: [7], [13], [32]

· Отже молоду російську жінку і етнічного німця допустили в якості глядачів до місця страти для засвідчення надсекретного масового розстрілу жидів?

· Михасева прикрашає свою історію гавкотом багатьох собак і ревінням танцювальної мелодії з динаміків, для заглушення криків жертв [33].

8. Жидівка Неся Елгорт повідомляє нам: [7], [13], [34]

· Ні в Несю Елгорт, ні в її маленького сина не влучила куля! Як їй вдалося виповзти — з дитиною! — з-під величезної купи трупів? Навіть за найсприятливішого положення — яке за згаданих обстави більше, ніж малоймовірне — вага трупів в кінцевому рахунку стиснули б грудні клітки матері і сина так, що дихати стало б неможливо. Варто також запитати, чи не постраждала вона або дитина від ударів тіл, що падали на них із висоти усього лише 2–3 метри?

· Вона втекла з яру непоміченою. Чи була там охорона?

· Чому втекти вдалося лише жінкам, серед тих хто врятувався немає жодного чоловіка, хоча вини фізично набагато сильніші?

9. Жидівка Олена Бородянська-Книш прибула в Бабин Яр [7], [13], [35]

На додаток вона розповіла іншу кошмарну історію, що відбувалася осторонь від місця жаху: [36]

· Чому цей свідок потрапив у Бабин Яр тільки з настанням темряви? В який день, врешті-решт? Багато свідків не могли не помітили величезний натовп жертв, що утворився з моменту їх збору ранком на розі вулиць до набагато пізнішого моменту прибуття на місце роздягання. Де всі ці свідки?

· Жиди нібито повинні були пройти реєстрацію вранці 29 вересня. Але вбивство відбувалося не тільки 29-го, але й 30 вересня також. Він [37] навіть стверджує, що "марш смерті тривав три дні і три ночі". Де десятки тисяч людей перебували вночі (чи декілька ночей)?

· Згідно з цією версією, жертв спочатку роздягли догола, а потім, приблизно в 50 метрах осторонь, звільняли від документів, грошей та ювелірних виробів. Чи процедура змінювалася кожні кілька хвилин? Чому інші свідки не згадали про обстеження жертв для виявлення золотих зубів? Скільки часу це тривало?

· Можливо, київські жиди розуміють накази німецькою мовою?

· Яким чином німецький солдат міг стояти на Олені Книш, якщо вона була покрита тілами? Скільки часу потрібно солдати, аби облазити гору трупів, вбиваючи багнетом ще живих? Тобто жертв все ж таки не ховали заживо?

· Де саме у Бабиному Яру знаходиться село?? Наскільки ймовірною є історія насильницького роздягання дівчини Сари п'ятьма або шістьма німцями у можливому секторі обстрілу кулемета?

10. Лише єдиному свідку совєти дозволили (або наказали) надати свідчення за кордоном. У 1968 році Діна Пронічева свідчила у Дармштадті на судовому процесі проти 11 членів айнзатцкоманди 4а. Ця справа зберігається під замком і є недоступною для дослідників!

Філіп Шабесофф, репортер «New York Times», писав: [38]

Те що А. Кузнєцов дізнався від Пронічевої і включив у свій роман "Бабин Яр" [39] не узгоджується з показаннями інших, наприклад:

Але справа стає ще більш заплутаною, коли читаєш записи Діни Пронічевої в опусі Віна [40]. Значні розбіжності в її записах із заявою на суді Дармштадта додані в дужках, з поміткою П (протокол):

· Щодо репортажу Шайбесоффа в «Нью-Йорк Таймс»: хто пробурив шпури, звідки взялося обладнання, і чому знову там немає свідків цього значного обсягу роботи? Чому жодних слідів цього не видно на фотографії з повітря?

· Стосовно Кузнєцова: вони стріляли через яр вночі? Хіба це не загрожувало їх власним людям?

· Стосовно того що Він [7] вважав за потрібне опублікувати і щодо свідчень Пронічевої в Дармштадті, в нас виникають такі питання:

o Близько 8 години або о 8 годині? Житель Києва неправильно називає вулиці? Чому її "прогноз погоди" повністю невірний? Як можна повертатися до своєї сім'ї, якщо її тільки що вивели? Яким чином українців, росіян і громадяни інших (яких?) національностей відокремили від приречених? Де той пагорб? Чому всі інші свідки забули про "коридор побиття"? Що таке "танкові вершники" (tank riders)¹⁰?

o Роздягнута до нижньої білизни або гола? Трудова книжка та профспілковий квиток збереглися навіть, якщо вона була зовсім гола? Розтоптаний в тонку м’якоть? Виступ над яругою? Яруга або яма? Пагорб? Автомати чи кулемети¹¹? Чи намагався хтось перевернути ногою людину, що затиснута між іншими тілами? Солдат побив дівчину, яку він вважав мертвою? Яку ж присутність духу повинна мати дівчина, щоб не зойкнути і зовсім не реагувати, коли хтось крокував її рукою і грудями або бив її! Чому ніхто не помітив, що вона звільнилася? Навіть солдат, що стояв на правій руці? Якою ж сміливою повинна бути дівчина, щоб за два дні знов спостерігати за подіями неподалік від місця злочину — і якою нечутливою до холоду, зважаючи, що вона була або в нижній білизні або зовсім голою. Наскільки ймовірною є розповідь про пропозицію і дівчат, яких спочатку зґвалтували, а потім зарізали? Статеві акти з жидами в німців вважалися оскверненням крові і заборонялися¹². Чому вона розуміє німецьку мову у Бабиному Ярі, але ні слова цієї мови в Дармштадті? Можливо її робота — актриса лялькового театру — пояснює її схильність до вигадок?¹³

11. Ернст Клеє, Віллі Дресен і В. Рісс [41] відібрали свідчення трьох свідків — Хьофера, Курта Вернера та Антона Хайдборна — з документів, що знаходяться в Центральному юридичному бюро з розслідування нацистських військових злочинів у Людвігсбурзі; ці документи, однак, не доступні для критичних дослідників.

Згідно Хьоферу, жиди повинні були роздягнутися і акуратно скласти одяг у місці за 150 м від яру (згідно з Вернером там був кілометр). Потім голих жертв вели в яругу, яка згідно Хьоферу мала 150 м довжини, 30 м ширини і 15 м глибини, в той час як Вернер стверджує, що яруга мала 400 м довжини, 80 метрів ширини згори, 10 м ширини внизу і 10 м глибини. За Хьофером, в яругу вели два або три вузькі проходи, за даними Вернера жертв вели до краю яруги і далі вони самостійно збігали схилом вниз.

Хьофер стверджував, що з кожного кінця яруги знаходився лише один стрілець; Вернер каже в цілому 12. Хефер сказав, що з кожного кінця стояв "пакувальник" і вкладав кожну жертву на трупи, яку потім поліцейський вбивав пострілом в потилицю з автомата. Дітей розстрілювали разом із матерями.

Вернер повідомив, що "жидів клали обличчям до землі на схили яруги", а потім вбивали кулею в потилицю. Наступні жертви укладали вже на трупи.

Через три дні після страти купи трупів почали засипати землею. За Хайдборном, через три дні помітили руку, що розмахувала серед трупів.

· Скільки часу потрібно для страти для двох "пакувальників" і стрільців, або 12 стрільців?

· Як узгоджується положення жертв, що притиснуті до схилів яруги, із світлиною в книзі Віна [42], на якій показані «ексгумовані тіла», що лежать на дні яруги?

· Чому критичних дослідників не допускають до документів, і не тільки в Людвігсбурзі?

· Чому прокурор Віллі Дрессен навіть не звернув уваги на протиріччя в свідченнях, не кажучи вже про фізичну неможливість сумнівних тверджень? Чому автори забули про 300 000 жидів у Києві вказаних у Звіті про події № 106, і згадують лише про 150 000 із Звіту про події № 97 від 28 вересня 1941 року? [43]

· Чому навіть батько Голокосту Райтлінгер [44] вважає дивом те, що вдалося утримати разом багатьох людей на вулиці цілих два дні, але Клеє і його співавтори не помічають цієї проблеми?

12. Тепер щодо Адальберта Рюкерла. Його анонімним свідком, здається, є Вернер з попереднього сценарію. Свідок повідомляє: [45], [46]

В іншій публікації [46] ми знаходимо, що Рюкерл залучає без змін Звіт про події № 106 [3]. Він наводить цитати щодо облоги місця страти, заповнення ями після знищення, а також цитує кількох окремих радянських громадян, які таємно спостерігали за стратою. Він вважає, що нейтральних свідків майже не існувало, і що їх свідчення, як правило, не придатні для засудження обвинувачених. Як приклад він цитує заяву свідка Н.Т.Горбачової з Києва: [47]

Рюкерл піддає сумніву лише дату і використання вантажівок для всіх жертв. Він вважає, що їх надавали тільки тим, хто не міг ходити. Рюкерл замовчує повідомлення Горбачової: [48]

· За даними неназваного свідка [45] о 18:00 наставав «час закриття». Тобто всі ті, хто казав про вбивства вночі — брехали?

· Чи є Рюкерл настільки незнайомий з совєтським стовпотворінням пропаганди та брехні, що вважає достовірним документом книгу надруковану в Москві в 1963 році?

· Чи міг він знайти "вулицю Тираспільську" (він помилково пише її так — "Тіраспольс-Кая") на плані вулиць Києва поруч із "місцем Бабин Яр" (який не є "місцем" взагалі)?¹⁴

· Скільки людей — разом з їхнім майном — можуть перевезти 40 вантажних автомобілів?

· Чи Рюкерл насправді вірить, що деякі київські пані були настільки божевільними, настільки абсолютно безстрашними, або настільки допитливими, що вони стануть крастися повз охоронців, оголошених злим ворогом, а потім спостерігати масове вбивство? Чи існує "Бабин Яр", який має початок і вздовж якого можна бігти? Чи виконувались страти шляхом стрілянини по біжучим цілям з різних видів вогнепальної зброї?

· Як "тонкий шар ґрунту" узгоджується з великою кількістю землі, необхідної для заповнення яруги? І хіба той, хто не постраждав від кулі, не задихнувся би миттєво після поховання живцем?

13. У Бабиному Яру в березні 1942 [49] Адальберт Хартл, експерт гестапо з питань церкви, зауважив:

· Що робив в Бабиному Яру експерт гестапо з питань церкви? Невеликі вибухи і реактивні грудки землі є нісенітницею, через замерзання навіть вологий ґрунт не стає герметичним, тим більше піщаний ґрунт.