"Бабин Яр: Критичні питання та коментарі" - читать интересную книгу автора (Тідеманн Герберт)

5. Інші джерела

1. Лікар на ім'я доктор Густав Вільгельм Шюббе особисто вбив поодинці 21000 осіб ін'єкціями морфіну. Від 110000 до 140000 жертв були таким чином страчені в "Німецькому Інституті Знищення" в Києві. [50], [51]

· Ін'єкціями морфіну, якого завжди не вистачало, адже він був вкрай потрібен пораненим солдатам? І скільки часу потрібно, щоб один лікар зробив 21000 ін'єкцій?

· За даними центру документації США в Берліні, де знаходиться більше мільйона справ щодо членів НСДАП («нацистської партії»), доктор Густав Вільгельм Шюббе ніколи не проходив службу в Києві.

· Чому ані совєти, ані жиди ніколи не шукали де саме розташовувався цей таємничий "Інститут знищення"?

2. Після визволення Києва, московські газети і «New York Times» повідомили, що 40 тисяч (!) жителів Києва написали Йосипу Сталіну листи і повідомили, що кількість жертв Бабиного Яру перевищує 100 000 [52].

· Коли, де і яким чином ці люди загинули?

· Що трапилося з усіма цими "свідками"?

3. У 1963 році Микита Хрущов піддав різкій критиці літературних захисників "жидівського мучеництва", особливо Євгена Євтушенка, який рік тому уславився своїм віршем про Бабин Яр15: [53]

"Я закликаю товариша Євтушенка та інших молодих літераторів цінувати довіру більшості [людей], не прагнути дешевої сенсаційності [і] не потурати настроям і смакам обивателів. Не соромтесь, товаришу Євтушенко, визнавати свої помилки. […]

Коли вороги нашої справи починають хвалити вас за приємні історії, то люди будуть справедливо вас критикувати."

Причиною посилання Хрущова на "сприятливі історії" стали публічні читання Євтушенком віршу "Бабин Яр". Різкі слова Хрущова значать дуже багато, з кількох причин:

· Чи використав би Хрущов термін «дешева сенсаційність», якби ненависний ворог у "Великій Вітчизняній війні", насправді вбив тисячі радянських громадян в Бабиному Яру? Чи став би він тоді попереджати Євтушенка проти "потурання настроям і смакам обивателів"?

· Чи застеріг би тоді Хрущов проти "приємних казок"?

· Як перший секретар Компартії України, Хрущов 24 червня 1941 наказав ліквідувати політичних ув'язнених у Львові (Лемберг). Після цього НКВД розпочав масові вбивства у в'язницях Львова та інших містах Західної України. Потім совєти поклали провину за ці масові вбивства біля німецьких дверей. Хрущов знав достеменно хто страчував і хто був жертвою!

· Більше того, українець Хрущов дуже добре знав, що в першу чергу евакуювалися меншини, які займали провідне становище в економіці, промисловості, науці, освіті та політиці в Україні — тобто, росіяни і перш за все — жиди. Йому були відомі відсотки евакуації жидів, наприклад у Мінську 94 %, Житомирі 88 %, Новоград-Волинському 90 %, Полтаві 96 %, Чернігові 97 %, Жданові 100 % і Таганрозі 100 %. Для Вінниці, Києва та Умані він становив близько 80 %16: [54], [55], [56], [57], [58].

"У Києві практично вся жидівська молодь покинула місто з Червоною Армією. Залишилися тільки літні люди." [54]

· Зауважимо, що у Віна, наприклад, на стор. 146 ми читаємо: [37]

"Похилий вік Сари Евенсон не зробив її евакуацію з Києва неможливою".

· Позаяк Він напевно прочитав в Райтлінгера [59] інформацію щодо показників евакуації (адже він його цитував), то можна запідозрити навмисну спробу фальсифікації історії і навіть скоєння академічного шахрайства. До речі, через декілька сторінок можна знайти ще більш трудомісткий і дуже сумнівний метод вбивства. Райтлінгер: [60]

"[…], жертви були застрелені в потилицю в той самий момент, коли вони зі схилу яруги входили до печери".

· Печери??

· На ХХ з'їзді партії КПРС в лютому 1956 року Хрущов змінив Сталіна і звинуватив його в організованих масових вбивствах.

· Євтушенко описав палаючим пером не власні спогади — на написання поеми «Бабин Яр» його надихнув американський жид Йосип Шехтман.

4. У статті "Бабин Яр" Жидівська енциклопедія (Єрусалим, 1972) присвячує 92 % обсягу (55 кв см тексту) поемі Євтушенка, але тільки 8 % (5 кв см тексту) стосується різанини. [13] Енциклопедія стверджує, що у Бабиному Яру загинули 100 тисяч людей, 33 771 з них в останні дні вересня.

· Чи може Жидівська енциклопедія придумати вагоміші за вірш докази?

5. Видана в 1988 році в Торонто Енциклопедія України [61] вказує, що тільки 3000 жидів були розстріляні у вересні17 і називає загальну кількість жертв "більше 150 тисяч".

6. Енциклопедія Голокосту [5] (Нью-Йорк, 1990) надає широкий діапазон відомостей, які для економії місця ми розглянемо у вигляді таблиці:

=================

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ГОЛОКОСТУ:

КРИТИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ:

---

Лише після війни виявилося, що вибухи в Києві здійснювалися спецпідрозділами НКВС, що залишилися в місті.

Інформація щодо вибухів є неправдивою [62].

---

Щоб помститися, німці 26 вересня вирішили знищити всіх жидів Києва.

Де переконливі докази існування такого німецького рішення від 26 вересня?

---

На засіданні, де приймалося це рішення, був присутній штандартенфюрер СС Блобель.

Як цей факт узгоджується з тим, що Блобель на той час звільнений від служби, через отримане 24 вересня поранення голови? [63]

---

28 вересня [1941] були розміщені плакати з наказом, що о 8 годині ранку 29 вересня жиди повинні були зібратися на розі вулиць Мельника і Дектярєвська для переселення.

Не існує жодних доказів що плакат був виготовлений в типографії 6-ї армії.

---

Текст плакатів написали у відділі пропаганди № 637 і плакати вийшли друком в типографії 6-ї армії.

Відділ пропаганди і типографію 6-ї армії можна пробачити за помилки в російському і українському текстах, але чому там також присутні граматичні помилки у тексті німецькою мовою? І чому на плакатах не зазначений орган, що його видав?

---

Територія, що охоплювала Жидівське кладовище та частину яру, була обнесена колючим дротом та охоронялася зондеркомандою поліції, Ваффен-СС і українською поліцією.

Що/хто є джерелом інформації, що Жидівське кладовище і частина яру були обнесені колючим дротом? Ваффен-СС? Українські поліцейські? Хто за такий короткий час обгородив таку велику і складну територію?

---

Перед яром жиди повинні були здати цінні речі, повністю роздягтися, а потім групами по 10 іти на верхній край яру.

По досягненню краю їх розстріляли з автоматичної зброї (німецьке видання: з автоматів).

Групи по 10 означають 3377 груп. Навіть за витрачання всього 5 хвилин на кожну групу, це потребувало би 281 годину, або 24 дні при роботі 12 годин на добу.

---

В кінці дня трупи вкрили тонким шаром ґрунту.

Додатковий час, необхідний для видалення купи трупів і покриття їх ґрунтом?

---

У наступні місяці ще багато тисяч жидів схопили і розстріляли у Бабиному Яру.

Якщо біля 80 % з приблизно 160 000 жидів — тобто, 128 тисяч — були евакуйовані, то як може бути 33 771 убитих 29 і 30 вересня і тисячі в наступні місяці? Куди поділася така величезна кількість куль і гільз?

---

Деякі кияни допомагали жидам сховатися.

Але українці викривали в Києві жидів в таких кількостях, що недоукомплектовані штати поліції безпеки (SIPO, Sicherheitspolizei) і служби безпеки (СД) не могли опрацювати всі доноси, що надходили повними корзинами [39].

Враховуючи місцеву підтримку жидів, як можна пояснити таку велику кількість листів із доносами, що надходили корзинами? Наскільки і чому недоукомплектований штат?

---

Згідно з совєтськими дослідженнями, в Бабиному Яру було вбито 100.000 осіб, в тому числі циган і радянських військовополонених.

Які документи доводять загальне число 100 тисяч? Хіба заява, що в Бабиному Яру також поховані вбиті військовополонені, не робить ще більш вагомою критику культу Сталіна Хрущовим?

---

З середини серпня 1943 поховання розтинали бульдозерами, але трупи витягали закуті в кайдани в'язні, серед яких було 100 жидів.

Хіба у німців в Києві були бульдозери? Чи можливо використовувати таке обладнання у вузькій і крутій ярузі?

Чи присутні на аерофотознімках будь-які ознаки такої діяльності? Навіщо потрібні бульдозери, якщо основну частину роботи виконували раби в кайданах? Звідки взялися 100 жидів?

---

Тіла спалили на конструкції із залізничних рейок18 і на вогнищах зі стовбурів дерев, для чого їх облили бензином.

Звідки взялася така велика кількість залізничних рейок і дров, особливо перед наближенням російського фронту? Звідки бензин, якого не вистачало у необхідній кількості навіть для танків і авіації?

---

Кістки здрібнювали на надгробках з Жидівського кладовища.

Надгробки для дроблення кісток? Чи існують докази?

---

Спалювання тривало з 18 серпня по 19 вересня 1943 року.

Попіл обстежували і просівали для добування всього золота і срібла.

Скільки часу потрібно, щоб переглянути і просіяти весь попіл з домішками?

Куди потім поділися надгробки і попіл?

---

Після спалення трупів, 15 ув'язнених втекли.

---

Жиди не згадувалися як жертви в написі на встановленому в 1974 році меморіалі. В 1991 році напис змінили і тепер там також згадуються жиди (німецьке видання).

Чому перший напис не згадував жидів серед жертв?

======================

7. В кінці 1943 року, приблизно через два тижні після визволення Києва, запрошеним західним журналістам [21] сказали, що шість тижнів тому німці підірвали, ексгумували та спалили просто неба 70000 трупів, подрібнили кістки, що не згоріли, і закопали залишки в ярузі.

· Що трапилося із різницею у 30 000 тіл, і де всі свідки цих палаючих вогнищ, хмар диму і пекельного смороду? Адже совєтам було неважко знайти докази і свідків, щоб переконати в цих звинуваченнях журналістів, а може — ні? Чому фізичні докази не вразили журналістів?

8. На п'ятдесяту річницю (1991) німецького "нападу" на Радянський Союз, ZDF (німецьке телебачення) транслювало серію фільмів Гвідо Кноппа, який підготував їх у співпраці з Держтелерадіо — державним совєтським підприємством, яке вже тоді було під строгим контролем КДБ. 18 червня 1991 транслювали серію, де також обговорювався Бабин Яр.

Жінка на ім'я Шейла Поліщук розповіла там майже те саме, що зазначено вище у розділі 4 цієї глави. Її матір кинулася з дитиною, Шейлою, в яругу. Матір і дочка все більше і більше вкривалися трупами. Матір підставила кулаки під шию дочки, щоб вона не потонула в крові. Солдат нібито став на матір і тому не проштрикнув її багнетом. Матір встигла вилізти з-під цієї гори трупів разом із зомлілою донькою.

· Там показали "яр", що більше скидався на гравійний кар'єр 10 м глибиною і від 20 до 30 м шириною.

· Показали зроблене під кутом ззаду фото, де ряд повністю одягнених (!) осіб стоїть на краю ями, спиною до неї.

· В зафільмованому ще за сталінських часів уривку було показано, як допитуваний зізнався що застрелив 120 осіб. Тоді шестеро людей були охоронцями і шість — виконавцями страти. Він стверджував, що розстріляв близько 120 чоловік протягом 36 годин. Враховуючи швидкість вбивств з показань підозрюваного, заявлених в ефірі ZDF, 33771 страт виконувались би приблизно 10 131 годин.

· Як вдалося матері Шейли Поліщук перевернути себе і свою дочку на 180 градусів і кинутися стрімголов в яр без будь-яких ушкоджень, переломів кісток і мовчки? Якщо мати рятувала дитину від утоплення в крові, то дочка повинна була лежали практично на дні яру, тобто, вона і її мати були серед перших жертв. Таким чином, купи трупів, що лежали на них обох мали величезну вагу.

· Якщо мати і дочка були під багатьма тілами, як солдат міг стояти на матері?

· Якщо солдат стояв на матері, - іншими словами, якщо друга частина історії неправдива — чому ж багнет не вдарив мати чи дочку після того як він змінив свою позицію?

· Якщо мати могла видертися з-під гори трупів, то для того, щоб звільнити свою дочку, вона повинна була б перемістити інші трупи. Зрештою, тіла лежали аби як і були сплетеними! Чому охоронці не помітили її дій?

· І заради деякої різноманітності: інші джерела також говорять про втечі матерів. Книга Жан-Франсуа Штайнера [64] створена на основі багатьох епізодів уявних свідчень "очевидців" і стверджує, що "Іван", який пізніше був підвищений до "Грозного", був убитий під час повстання в Треблінці (ці твердження, проте, були скасовані під час Першого судового процесу Дем'янюка). Ця книга розповідає про дуже схожий випадок, який нібито відбувся приблизно в той же час в Понарах біля Вільно. Загнаний в кут, Штайнер визнав, що його книга насправді є просто романом (втім Енциклопедія Брокгауза залучає його в якості фактичного джерела в своїй статті про Треблінку!). Книга Кузнєцова [39] і "Список Шиндлера" [65] також є творами художньої літератури!

· Інші питання щодо фільму Кноппа:

Кому, незважаючи на найвищу таємність, вдалося сфотографувати вишикуваних для розстрілу жертв? Кому, зрештою, вдалося зробити це з добре помітної точки огляду і навіть в потенційному секторі обстрілу кулемета? Чому нечітке фото настільки схоже на безліч інших фальсифікованих пропагандистських фотографій? Чому люди одягнені? За словами свідка, шість чоловік були в розстрільній команді і шість в якості охоронців. Звідки взялися "люди із багнетами"? Яку кількість ув'язнених або груп можуть охороняти шість осіб?

9. Романіст Гвідо Кнопп [66] пише в лівій колонці сторінки 132 своєї книги:

"[…] Стояли багато солдатів з автоматами. […] Вони привели нас до яру, де стояли великі коробки, в які збирали документи та інші речі. […] Потім розстрільна команда зайняла позицію. Мати не чекала команди вона кинулася разом зі мною в западину і впала на мене. Спецкоманди почали завалювати нас за трупами. Потім вони розстріляли іншу групу. […] солдата став на мою матір і вдарив пораненого, що лежав поруч з нею. Коли вони пішли щоб розділити трофеї, мати витягла мене непритомну і понесла".

Втім, у правій колонці цієї ж сторінки ми читаємо:

"Коли після побиття вони досягали яру, вони повинні були невеликими групами лягти рядами на землю. Відтак розстрільна команда приступала до справи. Кулеметні черги, кілька лопат землі, що ледве покривала трупи, потім в яр гнали наступну групу".

· Як Кнопп уявляє собі розстріл лежачих жертв з кулемета?

· Що можна подумати про автора, котрий при написанні правої колонки вже не пам'ятає, що він написав на тій же сторінці в лівій колонці?

· Для порівняння у нас є зроблене під присягою свідчення професора Альошина, за словами якого важкі кулемети були встановлені по обидва боки яру. І ще:

"Тоді російські військовополонені, яких розташували по обидві сторони яру з лопатами […] мусили засипати жертв піском".

· Тобто жертв заганяли в яр і з великокаліберних кулеметів розстрілювали зверху під гострим кутом. Не просте завдання.

· За його словами тіла звалили внизу до купи абияк — не так, як описує Кнопп "рядами на землі". З досвіду масових поховань в Гамбурзі відомо, що для поховання 40 тисяч жертв терористичних нальотів британських королівських ВПС, військовополонені викопали близько 21000 куб м піску. При більш щільному нашаруванні трупів в Катині знадобилося викопати приблизно 14250 куб м. Через те що трупи знаходилися в ямі, вони змушені були або зрити пісок зі схилів або привезти його ззовні. Серйозна робота — і її багато! Чи виявили щось схоже на аерофотознімках? Скільки піску може за таких умов викопати за день один працівник?

· Звідки Кнопп дізнався про великі порожні зали, в яких ще живі люди провели ніч? [66] У Бабиному Яру приміщень не існувало. І чому немає жодного свідка цих походів — до "залів", потім назад, до місця страти?

10. Професор д-р Вольфганг Бенц: [67] У яру

"[…] знаходилося 3 групи стрільців, в цілому близько 12 стрільців. […] Вони ставали по одному за кожним жидом і вбивали їх пострілами в потилицю".

· Постріл в потилицю був улюбленим методом вбивства в ГПУ, НКВД, КДБ і Штазі!19

11. 18 лютого 1946, радянський обвинувач Смирнов заявив на МВТ: [68]

"За неповними даними у Києві понад 195 тисяч радянських громадян були замучені до смерті, розстріляні і отруєні в «душогубках», зокрема в Бабиному Яру більше 100 тисяч чоловіків, жінок, дітей і людей похилого віку."

· Яким чином ця версія узгоджується з різними свідченнями очевидців?

· Можливо комуністичний режим сфабрикував ці звинувачення для того щоб провину за свої масові вбивства перекласти на німців?

· Тут приходять на згадку близько 10 тисяч українців вбиті у Вінниці совєтами пострілами в потилицю і кинуті в братські могили [69], як і інші масові вбивства.

12. Н. Ф. Петренко і М.Т.Горбачова свідчили: [70]

"[…] Німці кинули до могили немовлят разом з убитими і пораненими батьками та поховали живцем. "[71]

· Докази? Інформація стосовно місця, дати і т. д.?

13. У книзі Кларка ми читаємо: [72]

"Німецькі танки після окупації гуркотіли у великому жидівському кварталі, висаджуючи в повітря все живе що потрапляло на очі, а потім спалюючи жидів живцем в палаючих будівлях і вбиваючи їх у лісах над викопаними жертвами масовими могилами, в той час як деяких жидів прив'язували до дерев і розстрілювали або заколювали багнетами".

· Докази? Свідки?

· Час, необхідний майбутнім жертвам щоб викопати масові могили?

· Місце? Дата?

· Для чого потрібна тривала процедура прив'язування до дерев?

· Якщо у місті був великий жидівський квартал, чому жидів не зібрали там і не відвели, замість примушувати їх марширувати багатьма колонами у північно-західній Київ і тим самим примножувати багатьох свідків цієї акції — свідків, яких, однак, потім загадково не знайшли?20

14. У своїй книзі, виданій в 1987 році в Ізраїлі, Лені Яхіль писала: [73]

"30 тисяч жидів зібрали [в Києві] доставили в ліс і вбили протягом двох днів".

· Лені Яхіл не називає свідків, а також не дає пояснень та/або даних про те, як можна було зібрати і привести більш ніж 30000 чоловік протягом декількох годин, щоб тисячі людей цього не помітили і не виступили свідками.

· Яхіль вказує місце вбивства — ліс. Значить, це не яр? Який ліс? Докази? Фотографії з повітря?

15. Як зазначалося в розділах 4 і 6, жидів Києва і околиць плакатами поінформували, що їм необхідно зібратися з усіма своїми речами в певному місці. Плакат з’явився лише за день до збору.

Цей організаційний момент має ключове значення і повинен бути вивчений більш уважно, оскільки відповідними міркуваннями можливо скористатися mutatis mutandis (з відповідними змінами) для всіх інших версій різанини.

Плакат був надрукований російською, українською та німецькою мовами і нібито проголошував [переклад німецького тексту]: [7]

«Всі жиди міста Києва і його околиць повинні з’явитися у понеділок 29 вересня до 8-ї годині на ріг вулиць Мельника і Доктерівській (біля кладовищ). Взяти з собою документи, гроші і коштовності, а також теплу одежу і т. д… Кожен, хто не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Кожен хто увірветься в залишені помешкання або привласнить собі речі, буде розстріляний»

Основні питання:

· Чому не зазначений орган влади, що його видав?

· Ім'я та посада начальника, що його підписав?

· Дата видання?


Щодо тексту німецькою мовою:

· О 8 годині ранку або вечора? "До" 8-ї години?

· Оригінальний німецький текст був надрукований з "oe", "ае" і "сс' замість '#246;','#228;' і '#223;'. Невже друкувальний станок 6-ї армії не мав умляутів в своїх шрифтах?

· Вулиця "Доктерівська" написана неправильно. Вулиця називалася "Дегтярівська".

· Вулиця "Мельника" написана неправильно — її правильна назва "вулиця Мельникова".

· Чому в німецькому тексті написано «на кладовищах» в множині, до того ж з неправильним німецьким прийменником?. Російською мовою йдеться лише про одне кладовище.

· Енциклопедія Голокосту [5] стверджує, що метою наказу було "переселення". Що стало джерелом такого твердження? Адже плакат не має жодної згадки про таке [7].

· Що означає "знайдені в іншому місці"? Коли люди сходяться на визначене місце звідсіля, скрізь — "в іншому місці".

· Наскільки ймовірне, що цю недбалу роботу виконали військовий відділ пропаганди і армійська типографія?


Щодо російського тексту:

· Вжитий щодо жидів термін "жиди" в російській мові є презирливим жаргоном. Яких результатів можна очікувати, коли навіть заклик зібратися не провіщає нічого доброго? Чи німці свідомо йшли на ризик у тому що значна частина жидів не з'явиться і заховається? Можливо, вони навіть передбачали, що в такому доведеться припинити бойові дії і задіяти свої збройні сили для їх пошуку?

· Тут також назви вулиць неправильні. Більше того, відмінювання слів "вулиця" і "кладовище" обидва невірні.

· Російський текст вказує 8:00 ранку і не згадує переселення!

· У списку речей, які необхідно принести, що значить "та ін."? Хіба не існувало ризику, що через "та ін." багато жидів з’явиться на місці збору з великою кількістю багажу — з конями і возами, ручними возками і колясками, навантаженими речами — і заблокують тим самим всі вулиці Києва?


Щодо українського тексту:

· Знов-таки неправильні назви вулиць і немає натяку на мету зборів.

· Що можна подумати про тих, хто відразу після окупації Києва анонімним плакатом, раптово вивішеному за одну ніч, закликає 100 тисяч або навіть більше жидів зібратися о 8 годині ранку на розі вулиці з усім їх точно не визначеним майном, і при цьому використовує образливе для жидів слово і погрожує розстрілом?

· Яким чином це "повідомлення" могло дістатися жидів у щойно зруйнованому бойовими діями Києві та на його околицях?

· Яким чином планувалося впоратися з величезним і неорганізованим натовпом (за часом прибуття або в алфавітному порядку, наприклад)? Хтось навмисно прагнув ризику хаосу на вулицях, який окупантам сповненого партизанами великого міста був точно не потрібен?

· Яким чином ці великі скупчення людей і речей планувалося розмістити на одному кутку вулиць?

· Як можна надрукувати близько 2000 плакатів у місті, де немає електрики?

· Хто і як приклеював плакати вночі, ризикуючи життям під загрозою пострілів снайперів?

· Чому жоден з численних німецьких вояків не помітив величезних натовпів, багатокілометрових колон до місця збору або плакатів (які врешті-решт вони могли прочитати!) і ніколи не згадав про ці події, навіть серед своїх близьких?

· Чому жоден з іноземних кореспондентів, яким "німецька банда вбивць" дозволила оглянути захоплений і палаючий Київ, не бачив і навіть не чув про хоча б один з уявних 2000 плакатів?

· Невже у нещодавно захопленому і сповненому небезпеки місті окупантам не було чим зайнятися, ніж створювати додаткові величезні проблеми, які, зрештою, на той час не були вкрай терміновими?

· Він [7] та інші, схоже, не помітили існування кількох досить різних версій плаката. За Райтлінгером, [74] в плакаті зазначено "протягом трьох днів", і "на переселення". За словами Л. Озерова, [75] плакат українською та російською проголошував, "7 годин". Архі-сталінський Ілля Еренбург стверджував, що збір призначений на 7 годин, [76] ще й вказав неправильні назви вулиць. А.Кузнєцов [77] (джерело плакату [78]) також не має уявлення про правильні назви вулиць, і не згадує український та німецький текст. Відповідно до Звіту про події № 128 від 3 листопада 1941 року, про переселення оголошено нібито через «настінні афіші». [79] Термін «настінна афіша» (Мaueranschlag) є досить незвичним в німецькій мові і видається більш припустимим для росіян, що говорять німецькою. [80]

16. 6 жовтня 1991 з нагоди роковин Бабиного Яру,  ортодоксальний жид середнього віку у нічний час сказав на українському телебаченні в Києві: [81]

"150 тисяч жидів були вбиті німцями протягом двох днів за активної участі меншості українців з Києва та пасивної згоди більшості".

· Звідки він отримав інформацію вже про 150000 вбитих?21

17. Жид Володимир Познер — агент КДБ, що народився в Парижі в родині агента НКВС, стверджував, що було страчено 200 тисяч. [82]

· Докази?

18. 23 квітня 1990, Віталій Коротич — агент КДБ, громадянин Росії, що народився в Україні, назвав число жертв у Бабиному Яру 300 тисяч. [83]

·                    Як ця цифра прийшла Коротичу на думку?

19. 5 вересня 1991 р. «The Washington Times» опублікувала промову українського представника в ООН Геннадія Удовенка, який стверджував, що 50 тисяч жидів, більшість з яких діти, були вбиті протягом першого тижня жахливої #8203;#8203;різанини в Бабиному Яру.22 [84]

· Можливо, він отримав цю інформацію від І. Левітаса, голови Товариства жидівської культури в Києві, який зробив таку заяву в інтерв'ю київській газеті? [85] Це означає, що мерзенні жидівські батьки покинули більше 25000 дітей, а самі евакуювалися. Втім, це спростовують жидівські і радянські видання [31], [54] — [58], які підкреслюють, що з метою підтримки бойового духу евакуювали сім'ями.

20. У своїй книзі [86] київський автор і поет Докія Гуменна, що була свідком всього часу окупації Києва, присвячує менше половини речення уявним вбивствам в Бабиному Яру. Вона називає їх чутками і розповідає, що передбачуваними методами вбивства були страта з кулемета, ураження електричним струмом, ручні гранати і поховання поранених жидів живцем.

· Чому цей свідок вважає Бабин Яр вартим лише половини речення?

· Чому вона називає вбивства чутками?

· Яке джерело нових методів вбивства — ураження електричним струмом і ручні гранати? Чутки?

21. Читачі Великої Радянської енциклопедії 1950 р. будуть марно шукати статтю про Бабин Яр. [87] У виданні 1970 вказано від 50000 до 70000 жертв. [88]

· Хіба це не дивно, що могутня енциклопедія 1950 р. забула про Бабин Яр, хоча лише кілька років тому «Смирнов і К°» внесли до протоколу IMT в Нюрнберзі цю найжахливішу подію?

22. Видання Української енциклопедії 1955 і 1971 років нічого не знають про Бабин Яр. [89], [90]

23. Бабин Яр не згадується у наступних поважних енциклопедіях:

· Велика енциклопедія Лярусс. Париж, 1960; [91]

· Брокгауз, 1967; [92]

· Європейська Енциклопедія, Рим, 1976; [93]

· Універсальна енциклопедія Наутея, Мадрид, 1977; [94]

· Енциклопедія Британніка, видання з 1945 по 1984; [95]

· Академічна Американська енциклопедія, 1991; [96]

Останнє видання 1987 р. Енциклопедії Брокгауза вже згадує про Бабин Яр. [97] В ній зазначено, що в ярузі на півночі Києва німцями з поліцейського батальйону були вбиті більше 30.000 жидів. Вірш Євтушенко і 13-а симфонія Шостаковича згадуються, але читач не знайде більш точних даних. Останні новітні відкриття Енциклопедії Брокгауза, ймовірно, є результатом співпраці з Енциклопедичним Словником Мейерса. [98] Останній містить аналогічну інформацію, а також посилання на так званий "роман-документ" А.В.Кузнєцова. Сторони світу відносно Бабиного Яру вказані невірно в обох енциклопедіях.

24. У своїй книзі [99] жид Й.Г.Бург (насправді Йосип Гінзбург), який разом зі своєю родиною пережив депортацію на Схід, повідомляє, що після втечі Червоної Армії з Чернівців, місцеве населення приступило до численних жидівських погромів, яким поклало край лише жорстке втручання Німеччини та її союзних військ.

· Чому Бург жодного разу не згадав аналогічних масових вбивств скоєних німцями?

25. К. Науманнс і Дж. Хір в книзі "Злочини Вермахту 1941–1944" стверджують, що на фото 1 і 2 на стор. 78 "жертви на шляху до Бабиного Яру" показані яскравого, сонячного дня [100].

· Відповідно до записів Військового щоденника OKW району Києва від 29 і 30 вересня 1941 р., погода була дощова, дороги багнисті.

· На фотографії дорога виглядає сухою.

· Деякі люди на цій світлині йдуть в протилежному напрямку.

· На цьому фото йде не юрмище людей (33 000!), а лише незначна кількість.

· Охоронців не помітно, хоча вони, певна річ, були б необхідні, якщо передбачувані жертви почують поруч кулеметні черги.

· Видно, що люди не несуть будь-яких речей, хоча їм нібито наказали прихопити їх із собою.

· Здається, що дорога проходить з південного сходу на північний захід. Таким чином, за тінню, сонце світить із заходу під кутом близько 50°. Це неможливо у Києві у кінція вересня!

· 15 квітня 1997 р. Головний архів землі Гессен (Hessische Hauptstaatsarchiv), на який посилаються Хір і Науманн, що оприлюднили це фото, повідомив: [101]

"Нам невідомо чому на цьому фото пунктом призначення вказаний Бабин Яр".

26. І останнє, але також важливе: на меморіальній церемонії в Бабиному Яру в жовтні 1991 року президент Бундестагу (парламент Німеччини), професор доктор Рита Зюссмут, звинуватила німців у вбивстві наступним чином:

"П'ятдесят років тому 33 771 жидів були вбиті тут протягом двох днів, і як мінімум стільки ж за два наступні роки; незліченну кількість інших людей така ж доля спіткала пізніше. Станом на кінець німецької окупації України, яр став братською могилою".

· Звідки вона отримала ті числа?

· Чи присутній тут академічний підхід, адже пані професор відкинула наукову максиму de omnibus dubitandum est (піддавай все сумніву)?

· Яку кількість "інших людей" ця дійсно файна професорка вважає "незліченною"?

· Хіба президент Бундестагу не складала присягу?