VII. Закордонні авантюри

_________________________________________

* Лещенко С. Тимошенко озброїлася проти Ющенка голосом «старшого брата» // Українська правда. — 2008. — 20 червня // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/20/77848.htm.

1. Горе-дипломати

Заходи щодо дискредитації Президента України Віктора Ющенка здійснювалися постійно та широкомасштабно. Більше того, Ю. Тимошенко та її оточення винесли цю ганебну для України практику на міжнародну арену. Під час закордонних візитів Ю. Тимошенко на деякі її зустрічі з міжнародними політиками не допускалися навіть українські дипломати. Як повідомлялось у ЗМІ, доступ обмежувався за розпорядженням віце-прем'єр-міністра Григорія Немирі, який у найближчому оточенні Ю. Тимошенко є відповідальним за зв'язки із західними країнами. Як з'ясувала «Українська правда», ці сумнівні вказівки давалися Г. Немирею тому, що на зустрічах з іноземцями «Ю. Тимошенко значний час приділяла критиці... Віктора Ющенка».* Ізоляція українських дипломатів потрібна була для того, щоб про подібні ганебні явища не дізналися в Україні. Ю. Тимошенко та її оточення роблять все, аби завоювати прихильне ставлення на Заході. Як повідомила ця ж всюдисуща «Українська правда», віце-прем'єр України Г. Немиря через контакти з радником верховного комісара Євросоюзу Хав'єра Солани Пірком Тапіолою постачає йому якусь інформацію. В результаті, — пише «Українська правда», — офіс європейського посадовця перебуває в курсі всього, навіть нюансів протистояння Ющенка і Тимошенко».** Ось так, у не передбачений жодним законодавчим актом спосіб, діють українські високопосадовці з оточення Ю. Тимошенко.

Внутрішні справи будь-якої країни, якщо вони не зачіпають життєво важливих інтересів інших країн і основних прав людини, завжди є внутрішніми. Звичайно, іноземцям цікаво, що відбувається в Україні. Та для проведення на міжнародній арені своєї політики, кожна країна має відповідне зовнішньополітичне відомство та посольства за кордоном. Таким в Україні є Міністерство закордонних справ та підпорядковані йому посольства і представництва; на них покладено функції та обов'язок здійснювати зовнішню політику України, основи якої затверджено Верховною Радою України. Як у цьому контексті виглядають дії Ю. Тимошенко та її нового сателіта Г. Немирі? Чи мають ці особи, наділені високими державними повноваженнями, хоча б елементарне поняття про відповідальність дипломата, функції якого вони взялися так активно виконувати? Я називаю це небаченою ганьбою для України, підривом її міжнародного авторитету та престижу. Цей висновок підтверджу порівнянням: якби прем'єр міністр і віце-прем'єр-міністр наших близьких сусідів — Росії, Польщі чи Литви — вчинили щось подібне стосовно своїх президентів, то у цих країнах піднявся б неймовірний скандал, після якого горе-дипломатичні нікчеми назавжди б пішли у політичне небуття.

_________________________________________

*   Українська правда. — 2008. — 24 червня. // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/20/77848.htm..

** Українська правда. — 2008. — 24 червня. // http://www.pravda.com.ua/news/2008/6/20/77848.htm.

2. Міжнародні провокації

Такого явища, мабуть, не бачила ще жодна держава світу, аби діючий прем'єр-міністр держави свідомо і цілеспрямовано дискредитував за кордоном президента цієї ж країни. Юлія Тимошенко це робила не раз. Очевидцем червневого (2008 р.) випадку став журналіст інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко. Його стаття, написана у Брюсселі по гарячих слідах, дивує і обурює. Дуже шкода, що її не передрукували інші видання, — хай би народ почитав, що дозволяє собі Прем'єр-міністр України.

19-20 червня 2008 р. українська урядова делегація у складі аж трьох осіб: Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко, віце-прем'єр-міністра України Г. Немирі і міністра палива та енергетики О. Дубини — перебувала з візитом у Брюсселі. Делегацію за бюджетні кошти супроводжувало кілька журналістів, серед них і С. Лещенко, який і оповів про те, свідком чого став.

Справжня мета поїздки для Ю. Тимошенко полягала у пошуках підтримки з боку лідерів Євросоюзу та керівників урядів провідних країн, які до нього входять. Усі зустрічі Ю. Тимошенко проводила із європейськими керівниками лише у присутності Григорія Немирі, який виконував функції перекладача. Про предмет і суть переговорів Ю. Тимошенко нічого конкретного не повідомляла, але по завершенні зустрічей із нею дещо говорили європейці. Після годинної розмови із Ю. Тимошенко верховний комісар ЄС Хав'єр Солана, вийшов до преси. «З усього, що було заявлено представником ЄС, — писав С. Лещенко, — випливав висновок: про об'єктивність можна забути, він дивився на світ очима Тимошенко». Внаслідок розмови з українським прем'єром X. Солана дійшов висновку, що економіка України розвивається добре, є позитивні результати, інфляцію взято під контроль. І на завершення висловив побажання, яке виглядає як рекомендація Президенту України: «Ми б хотіли бачити стабільною політичну ситуацію. Треба, щоб політичне життя в Україні налагодилося. Це непросте рішення, але воно може принести позитивний результат».

Нагадую: якраз у ці дні, 19-20 червня 2008 р., розпочалось нове блокування бютівцями трибуни і президії Верховної Ради. Тепер вони намагалися не допустити до розгляду питання про звіт уряду, яке могло завершитися висловленням йому недовіри і відставкою. Після провальної поразки на київських виборах верховоди БЮТ були вкрай стурбовані та стали панічно боятися і відставки, і нових дострокових виборів.

Виходить цікава ситуація. Фракція БЮТ влаштовує в українському парламенті черговий розгардіяш, дестабілізує ситуацію, а її лідер їде у Брюсель і просить X. Солану вплинути на Президента України «налагодити політичне життя»! Цікаво, чи розповіла Юлія Володимирівна Хав'єру Солані про те, як перед поїздкою до Брюсселя вона 18 червня ввечері в партійному офісі на вул. Турівській, 13 у Києві зустрічалася з фракцією власного імені, яка наступного дня вранці розпочала чергове блокування роботи парламенту? Чи похвалилася вона своїми здобутками на київських виборах 2008 р. та раптовою зміною планів? І головне запитання: чи не переносить Ю. Тимошенко власні методи дезінформації на європейський рівень? Шкода європейців. Вони ж звикли до відкритої і чесної політики.

Про те, що розмова із X. Соланою стосувалася політичної ситуації в Україні, свідчать і слова Ю. Тимошенко: «Єдине, що потрібно, — це єдність демократичної команди, президента і прем'єра». Як пише С. Лещенко, цю тезу у Брюсселі Ю. Тимошенко виголошувала «безліч разів». Яке дивовижне розуміння Юлією Володимирівною проблеми єдності! В Україні вона роками робила все всупереч тому, що проголошувала у Брюсселі!

За підтримки її нового соратника Г. Немирі, Ю. Тимошенко вдалося добитися прийняття очолюваної нею політичної сили до Європейської народної партії — правлячої партії ЄС. Ця міжнародна структура об'єднує консервативні та християнські партії континенту, вона має найбільшу фракцію в Європарламенті та свого президента Єврокомісії — Хосе Мануеля Баррозу. У саммітах ЄНП, які відбуваються щоквартально, беруть участь провідні європейські політики: канцлер Німеччини Ангела Меркель, прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі та інші. Ю. Тимошенко отримала можливість тусуватися у цьому колі і на неформальному рівні ділитися інформацією про ситуацію в Україні та Президента В. Ющенка. Неважко здогадатися про ступінь достовірності та неупередженості інформації, яку несе таким чином у Європу українська жінка з косою.

Внаслідок титанічної роботи БЮТ у Європі, там складається певна думка про Україну. Для ще кращого її формування використовується європейська преса. Якраз у розпал влаштованої Ю. Тимошенко травневої провокації проти В. Ющенка та блокування бютівцями трибуни Верховної Ради три депутати Євро-парламенту опублікували статтю, у якій були такі слова: «Ющенко ще може забезпечити собі почесне місце в історії, якщо замість того, щоб шкодити й перешкоджати Тимошенко, він підтримає її антикорупційні почини та конституційну реформу...»

Згодом виявилося, що підписана трьома депутатами Євро-парламенту стаття має українське походження, її писав чи переклав віце-прем'єр- міністр України Григорій Немиря і попросив своїх європейських друзів розмістити публікацію за їхнім підписом. Про цей ганебний факт написав усе той же С. Лещенко. Як ви, шановний читачу, оцінюєте такі вибрики оточення Ю. Тимошенко?

Мабуть, внаслідок публікацій у західній пресі та особистих зусиль Ю. Тимошенко і Г. Немиря відповідно налаштували і президента Європейської народної партії Вільфреда Мартенза; після зустрічі з Ю. Тимошенко на підсумковій прес-конференції цей впливовий європейський політик заявив: «Від імені ЄНП хочу висловити солідарність з курсом, який проводить уряд пані Тимошенко, його антикорупційними і приватизаційними програмами... Хочу також підтримати пані Тимошенко як лідера демократичної коаліції... Ми висловлюємо занепокоєння, що проводяться атаки на цей уряд і тим самим чиняться спроби заблокувати проведення реформ...»

Пан президент ЄНП виступав майже так само, як керівник фракції БЮТ в українському парламенті Іван Кириленко, дивно тільки, чому європейський політик нічого не згадав про «антиінфляційний пакет».

Але, за великим рахунком, дивуватися потрібно іншому — феноменальній здатності Ю. Тимошенко заворожувати не лише пана М. Бродського в Україні, а й європейських політиків високого масштабу. Спритно заручившись їхньою підтримкою, Ю. Тимошенко та її оточення прагнуть підготувати відповідну європейську думку, і, в разі відставки уряду, подати себе як жертв-реформаторів.