"Небесний гість" - читать интересную книгу автора (Беляев Александр Романович)

12. Майстерність Архімеда

Зоря летіла все далі. На Землі відновлювався порушений порядок. Затихли бурі, вщухли припливи, люди зітхали з полегкістю і казали:

— Могло бути й гірше.

А крижана планетка і гідростат з трьома членами команди в ньому мчали з наростаючою швидкістю по шляху, обчисленому Архімедом, назустріч планеті Бета. Чим ближче підлітали супутники до зорі Абастумані, тим більшими ставали два сонця і тим далі відходило червоне сонце од голубого. Вже важко було уявити, що ці два сонця, які перебувають на незмірно великій віддалі одне від одного, становлять подвійну зорю.

Водяна планетка летіла до голубого сонця, і тому воно незабаром почало здаватися більшим, ніж червоне, хоч насправді червоне було більше. Вже неозброєним оком видно було планети голубого сонця — Альфу і Бету.

Під час польоту мандрівники суворо розподілили обов'язки: Тюменєв вів астрономічні спостереження, Архімед робив обчислення, Савич був за борт-механіка і радиста. У Савича лишалось більше вільного часу, ніж в інших: керувати польотом не треба було, про це «дбала» зоря; механізми, що забезпечували мандрівників киснем та питною водою, діяли справно. Радіопередача та прийом забирали не більш як чотири години на добу.

Всі Архімедові обчислення виявились правильними. Крижана планетка щасливо перетнула орбіти Марса, астероїдів, Юпітера, Сатурна, Урана й Нептуна. Крайня з планет нашої Сонячної системи, Плутон, проходила в цей час порівняно недалеко від крижаної планетки і своїм наближенням викривила шлях її польоту, спрямувавши до голубого сонця. Все це Архімед передбачив своїми обчисленнями. Тюменєв устиг зробити ряд спостережень над Плутоном і повідомив про них на Землю.

Турцев трохи хвилювався тільки тоді, коли крижана планетка була в «критичній точці» — між притяганням голубого та червоного сонць. Голубе було ближче, а маса його менша; червоне — далі, але маса його більша, і це майже врівноважувало їхні сили.

За допомогою дуже точних обчислень Архімед ще на Землі прийшов до висновку, що перемогти має голубе сонце. І все-таки була мить, коли крижана планетка ніби замислилась, завагалась, в який бік піти: ліворуч — до голубого сонця чи праворуч — до червоного. Для людей шлях праворуч був шляхом смерті. Якби перемогло притягання червоного сонця, то, за розрахунками Архімеда, крижана планетка впала б просто на нього. Але вища математика і висока майстерність володіння нею не підвели Архімеда: крижана планетка, пролетівши якийсь час у небезпечній зоні, рішуче звернула до голубого сонця.

А поки крижана планетка наближатиметься до голубого сонця, його планети, як вирахував Архімед, мають зайняти таке положення: крайня — Альфа буде на протилежному боці орбіти за голубим сонцем, а Бета підійде так близько, що майже перетне шлях крижаної планетки. Решту докінчить притягання Бети.

Поступово голубе сонце ставало все меншим, а Бета зростала і незабаром уже здавалася величезним місяцем, що розкинувся на півнебосхилу. Наближався цікавий, але небезпечний момент — спуск на планету Бета.