"Заборонені чари" - читать интересную книгу автора (Авраменко Олег)

Розділ 9

Миль за десять від замку Кейт стишив ходу свого „яґуара“, підшукав зручне для зупинки місце, з’їхав на узбіччя і заглушив двигун. Переконавшись, що ні попереду, ні позаду на дорозі немає інших машин, він видобув з правої кишені якийсь прямокутний предмет, за розмірами трохи більший від сигаретної пачки. Цей предмет називався детектором. Він мав крихітний дисплей, який наразі висвітлював число „16“.

„16 — 12 = 4“ — машинально підрахував Кейт, зняв кришку на торці детектора й видобув зі спеціального гнізда прозорий, як сльоза, кристал з ретельно відшліфованими гранями.

Кристал був величенький, і якби це був алмаз, він би коштував чималих грошей. Проте він не був алмазом, і з погляду ювеліра, його вартість визначалася винятково якістю огранки, а сам по собі матеріал не становив жодної цінності. Для Кейта ж цінність цього кристалу полягала в тій інформації, що в ньому містилася.

Кейт сунув руку у внутрішню кишеню піджака й дістав свій золотий портсигар, у якому, окрім сигарет, лежали загорнені в різнокольорову фольгу п’ять таких самих кристалів. На відміну від кристалу з детектора, записана в них інформація була навмисно зіпсована.

Кейт вибрав кристал у фользі червоного кольору (що відповідало числу „4“) і вставив його в гніздо детектора, а незіпсований поклав до портсигара. Потім відкинувся на спинку крісла й важко зітхнув.

„От боягуз!“ — вилаяв себе він. — „Якщо вже почав говорити, то довів би все до кінця. Ба ні — ганебно втік, звинувативши Маріку в нещирості. А з чого б їй довіряти мені?…“

Кейт дуже сподівався, що Маріка слідом за ним спуститься до підземної комірчини й побачить, як він, витягши зі стіни біля порталу камінь, дістає зі схованки детектор. Тоді вона, поза будь-яким сумнівом, виказала б куди більше наполегливості й напевно витягла б із нього все, що він так боявся розповісти і що безпосередньо стосувалося її самої та решти її родичів — нащадків Конора МакКоя. Кейт уже давно прагнув цієї розмови, але довго не насмілювався бодай натяком дати їй зрозуміти про свою обізнаність. Сьогодні він нарешті зважився. Вірніше, це вийшло в нього мимоволі, імпульсивно. І так само під впливом імпульсу Кейт забрав детектор, замість просто поміняти в ньому кристал. Тепер він не мав вибору: найближчими днями йому доведеться повернутися в Норвік з новим детектором, а Маріка, безперечно, чекатиме його, щоб продовжити їхню розмову…

„Якщо батько дізнається,“ — думав Кейт, повертаючи ключа в замку запалювання, — „він мене приб’є… Гмм… А якщо це стане відомо й іншим, мене просто вб’ють. “