"Великий льох (Містерія)" - читать интересную книгу автора (Шевченко Тарас)

Три лірники

Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий. Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати.

1

Що то сказано, ворони. Уже й помостили, Мов для їх те сідало Москалі зробили.

2

А для кого ж? Чоловіка, Певне, не посадять Лічить зорі…

1

Ти то кажеш. А може, й посадять, Москалика або німця. А москаль та німець І там найдуть хлібець.

З

Що це таке верзете ви? Які там ворони? Та москалі, та сідала? Нехай Бог боронить! Може, ще нестись заставлять, Москаля плодити. Бо чутка є, що цар хоче Весь світ полонити.

2

А може, й так! Так на чорта ж Їх на горах ставить? Та ще такі височенні, Що й хмари достанеш, Як вилізти…

3

Так от же що: Ото потоп буде. Пани туда повилазять Та дивиться будуть, Як мужики тонутимуть.

1

Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки та щоб нишком Піску не орали, Що скрізь отам за Тясьмою.

2

Чортзна-що провадить! Нема хисту, то й не бреши. А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане… — Посідали. — А хто, братця, Співа про Богдана?

З

Я співаю. І про Ясси, І про Жовті Води, І містечко Берестечко.

2

В великій пригоді Нам сьогодня вони стануть! Бо там коло льоху Базар люду насходилось, Та й панства не трохи. От де нам пожива буде! Ану, заспіваєм! Проби ради…

1

Та цур йому! Лучше полягаєм Та виспимось. День великий. Ще будем співати.

З

І я кажу: помолимось Та будемо спати. Старці під берестом заснули; Ще сонце спить, пташки мовчать, А коло льоху вже проснулись І заходилися копать. Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили. Поставили караули. Ісправник аж просить, Щоб нікого не пускали, І в Чигрин доносить По начальству. Приїхало Начальство мордате, Подивилось. «Треба, — каже, — Своди розламати, Вєрнєй дєло…». Розламали, Та й перелякались! Костяки в льоху лежали І мов усміхались, Що сонечко побачили. От добро Богдана! Черепок, гниле корито Й костяки в кайданах! Якби в форменних, то добре: Вони б ще здалися… Засміялись… А ісправник Трохи не сказився! Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! І день і ніч побивався Та в дурні й убрався. Якби йому Богдан оце У руки попався, У москалі заголив би, Щоб знав, як дурити Правительство!! Кричить, біга, Мов несамовитий. Яременка в пику пише, По-московській лає Увесь народ. І на старців Моїх налітає. «Вы что делаете, плуты!!» «Та ми, бачте, пане, Співаємо про Богдана…» «Я вам дам Богдана, Мошенники, дармоеды! И песню сложили Про тако[го] ж мошенника…» «Нас, пане, навчили…» «Я вас навчу!.. Завалить им!» Взяли й завалили — Випарили у московській Бані-прохолоді. Отак пісні Богданові Стали їм в пригоді!! Так малий льох в Суботові Москва розкопала! Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.

[1845, Миргород]