"Великий льох (Містерія)" - читать интересную книгу автора (Шевченко Тарас)

Три ворони

1

Крав! крав! крав! Крав Богдан крам. Та повіз у Київ, Та продав злодіям Той крам, що накрав.

2

Я в Парижі була Та три злота з Радзивілом Та Потоцьким пропила.

З

Через мост идет черт, А коза по воде. Быть беде. Быть беде. Отак кричали і летіли Ворони з трьох сторон, і сіли На маяку, що на горі Посеред лісу, усі три. Мов на мороз, понадувались, Одна на другу позирали, Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли.

1

Оце тобі, а це тобі. Я оце літала Аж у Сибір та в одного Декабриста вкрала Тро[хи] жовчі. От, бачите, Й є чим розговіться! Ну, а в твоїй Московщині Є чим поживиться? Чи чортма й тепер нічого?

3

Э… сестрица, много: Три указа накаркала На одну дорогу…

1

На яку це? На ковану? Ну, вже наробила…

3

Да шесть тысяч в одной версте Душ передушила…

1

Та не бреши, бо тілько п'ять, Та й то з фоном Корфом. Ще й чваниться, показує На чужу роботу! Капусниця! закурена… А ви, мості-пані? Бенкетуєте в Парижі, Поганці погані! Що розлили з річку крові Та в Сибір загнали Свою шляхту, то вже й годі, Уже й запишались. Ач, яка вельможна пава…

2 і З

А ти що зробила??

1

А дзуськи вам питать мене! Ви ще й не родились, Як я отут шинкувала Та кров розливала! Дивись, які! Карамзіна, Бачиш, прочитали! Та й думають, що ось-то ми! А дзусь, недоріки! В колодочки ще не вбились, Безпері каліки!..

2

Не та рано встала, Що до світа упилася… А та, що й проспалась!

1

Упилася б ти без мене 3 своїми ксьондзами? Чортма хисту! Я спалила Польщу з королями; А про тебе, щебетухо, І досі б стояла. А з вольними козаками Що я виробляла? Кому я їх не наймала, Не запродавала? Та й живущі ж, проклятущі! Думала, з Богданом От-от уже поховала. Ні, встали, погані, Із шведською приблудою… Та й тойді ж творилось! Аж злішаю, як згадаю… Батурин спалила, Сулу в Ромні загатила Тілько старшинами Козацькими… а такими, Просто козаками, Фінляндію засіяла; Насипала бурта На Орелі… на Ладогу Так гурти за гуртом Виганяла та цареві Болота гатила. І славного Полуботка В тюрмі задушила. Отойді-то було свято! Аж пекло злякалось. Матер Божа у Ржавиці Вночі заридала.

З

И я таки пожила: С татарами помутила, С мучителем покутила, С Петрухою попила Да немцам запродала.

1

Та ти добре натворила: Так кацапів закрепила У німецькі кайдани — Хоч лягай та й засни. А в мене ще, враг їх знає, Кого вони виглядають. Вже ж і в крепость завдала, І дворянства страшну силу У мундирах розплодила, Як тих вошей розвела; Все вельможнії байстрята! Вже ж і Січ їх бісновата Жидовою поросла. Та й москаль незгірша штука: Добре вміє гріти руки! І я люта, а все-таки Того не зумію, Що москалі в Україні З козаками діють. Ото указ надрукують: «По милості Божій, І ви наші, і все наше, І гоже, й негоже!» Тепер уже заходились Древности шукати У могилах… бо нічого Уже в хаті взяти; Все забрали любісінько. Та лихий їх знає, Чого вони з тим поганим Льохом поспішають. Трошки, трошки б підождали, І церква б упала… Тойді б разом дві руїни В «Пчеле» описали…

2 і З

Чого ж ти нас закликала? Щоб на льох дивиться?

1

Таки й на льох. Та ще буде Два дива твориться. Сю ніч будуть в Україні Родиться близнята. Один буде, як той Гонта, Катів катувати! Другий буде… оце вже наш! Катам помагати. Наш вже в череві щипає… А я начитала, Що, як виросте той Гонта, Все наше пропало! Усе добро поплюндрує Й брата не покине! І розпустить правду й волю По всій Україні! Так от бачите, сестриці, Що тут компонують! На катів та на все добре Кайдани готують!

2

Я золотом розтопленим Заллю йому очі!..

1

А він, клятий недолюдок, Золота не схоче.

3

Я царевыми чинами Скручу ему руки!..

2

А я зберу з всього світа Всі зла і всі муки!..

1

Ні, сестриці. Не так треба. Поки сліпі люде, Треба його поховати, А то лихо буде! Он, бачите, над Києвом Мітла простяглася, І над Дніпром і Тясмином Земля затряслася? Чи чуєте? Застогнала Гора над Чигрином. О!.. Сміється і ридає Уся Україна! То близнята народились, А навісна мати Регочеться, що Йванами Обох буде звати! Полетімо!.. — Полетіли Й, летячи, співали:

1

Попливе наш Іван По Дніпру у Лиман З кумою.

2

Побіжить наш ярчук В ірій їсти гадюк Зо мною.

3

Как хвачу да помчу, В самый ад полечу Стрелою.