"Марко Вовчок. Iнститутка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Ми й перебрались до не┐ в хату.

XLIV

Хазяйка наша була удовиця старенька, привiтна й ласкава, а що говiрка!
Розказу║ та й розказу║, та все про сво║ лихо, що весь рiд ┐х звiвся, що
сама вона в свiтi зосталась, як билина в полi. Зiтха║ раз у раз,
частенько, було, й сплакне. Та й за нами чимало вона слiз вилила: як,
було, сидимо з чоловiком укупцi та говоримо, вона й почне плакати та
примовляти, що - ось ми молоденькi, ось ми i хорошi - нiвроку: жити б та
жити та людей собою веселити... Приклада║ та й плаче. Ми вже ┐┐ вмовля║мо!
Хiба тодi ущухне, як надiйде дядько та гримне на не┐: знов баба кисне!
А вона його боялась дуже, що такий вiн: анi до його заговорити, анi
його спитати.
- Що се за чоловiк у свiтi! - каже, було, стара. - Який же вiн грiзний
та неласкавий - нехай бог боронить! Чи вiн нiколи роду не мав, чи що
таке║? Бог його зна║!
Рано-ранiсiнько схоплюся; бiжу на поденщину. Повертаюся пiзно. В руцi в
мене заробленi грошi. Весело поспiшаюсь додому.
Ще на дорозi стрiне мене чоловiк; любо та мiцно стисне за руку i спита║
тихенько:
- Чи добре натомилась, Усте?

XLV

От якось сидимо ввечерi: москаль на лавi з люлькою, хазяйка коло
вiконця, а ми з Прокопом оддалiк. Сидимо мовчки всi; коли у дверi хтось -
стук-стук; а далi: - Здоровi були! - гукнуло щось за дверима.
Се ж Назар!
Увiйшов i сто┐ть перед нами, стелю пiдпираючи: люлька в зубах; i
сивизна, ти б казав, у густi кучерi поховалась.
- Хазяйцi i всiм нехай бог помага║!
- Спасибi! Милостi вашо┐ просимо! - вiта║ його стара.
- Звiдки се ти взявся, Назаре? - пита║ Прокiп. - От наче з землi
вийшов!
- Я звiдти, - каже, - звiдки добрi люди мандрiвки виглядають.
Дядько поворушивсь, - погляда║ на дверi.
- А чого се крутишся, пане москалю? Однi┐ вiри, - не цурайся.
Дядько все дивиться на вiкна, на дверi.
- Овва, який же баский! Чи не вiтра в полi хочеш пiймати?.. Да ти й
сам, бачу, степовик... От же й не пробуй - не пiйма║ш. А лучче дай менi
люльки запалити... Як же вам ведеться тут? - пита║ нас. - Почому в мiстi
молодицi моторнi та гарнi? - морга║ на мене.
- А в вас там як? - питаю в його.
- Як?! На вибiр дають, на людськую волю: хоч утопись, хоч так загинь.
- Ох, менi лишечко! Годино моя! - зажурилась хазяйка. '
Дядько тiльки вуса покрутнув.
- А стара? - питаю.
-Живе. Стара все перетерпить. Кланя║ться вам. Питаю за себе, що там
панi казала.