"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автораСвиридович навприсядки пiшов. Уже й потанцювали, а проте все ще
трапезу║мо. Трохим Свиридович хотiв пiд "Кучерява Катерина чiплялася до Мартина" вдруге навприсядки вдарити. Не вдарив -упав! Упав та головою на ягдташ з вальдшнепами. Витяг вальдшнепа з сiтки, дивився, дивився на нього та й каже: - Пт-та-ташечко! Люб-б-б-ая! За що ти мерррртвая? Хiба ж ти з-в-в-вiр? Хiба ти мед-вед-мед-мiдь?! А потiм як iсхопиться: - Мед-вед-ведя хочу! Хлопцi, - кричить, - давай медвеля полювати! За мною! Ми за ним! Я вже докладно не дуже й пам'ятаю, та й тодi воно менi не дуже затямилося, що саме було. Пам'ятаю, що кругом кричать цигани, ведмiдь мене куса║, я ведмедя кусаю. Хтось мене за ноги, пам'ятаю, тягне, я когось за щось, пам'ятаю, тягну. Прокинувся - темно. Лапнув праворуч - наткнувся па вуса Трохима Свиридовича! Лапнув лiворуч - нiби борода Семека Петровича. - А де ж, - думаю собi, - ведмедi? А так якась проти нiби дiрка i трохи свiтиться. Я до дiрки, сто┐ть людина, пиката й вусата. Я ┐┐ й питаю: - Ми, часом, не в барлозi? А вона менi: - Я тобi дам барлiг! Я тобi дам такий барлiг, що ведмедем зеревеш! Хлiв станового пристава за барлiг ма║ш?! Тодi я все зрозумiв! За все життя оце один тiльки раз на ведмедя й полював. пригоди...." * * * Тепер так на ведмедя полювати вже не вдасться: нема ярмаркових тепер, слава богу, ведмедiв... Хiба, може, в зоологiчному парку? Але нi: не варт! У всякiм разi, не рекомендую! IV А при║мно все-таки лежати на канапi, вкритiй ведмежою шкурою, й посмiхатися: - Сам убив! пй-бо, сам! 1945 БЕКАС Присвячую Г. I. Косарьову Бекас для охотника, насамперед, - собака! Я ж нiколи не думаю, що ви таке твердження зрозумi║те безпосередньо! Ясна рiч, що бекас - не собака, а птиця, але кожен мисливець зна║, що полювати бекаса без собаки, це все'дно, що справляти весiлля без музики. Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку, бо без лягавого собаки ви бекаса не те, що не ┐стиме, а навiть не |
|
|