"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Лама║, лама║, лама║... Ви сидите - i нiчичирк! Аж ось голова ведмежа
трiска║ й лама║ться.
Ви злазите з дуба, пiдходите до ведмедя, - а вiн уже мертвий, упоко┐вся
з поламки голови над невiрною математичною формулою.
Ви бiжiть по пiдводу, пiд'┐здiть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто
везiть додому. Дехто з мисливцiв, щоб не видати секрету цього способу
полювання на ведмедя, потiм б'║ його кинджалом у серце.
- Наткнувся, - мовляв, - у лiсi на ведмедя, вiн на мене накинувся, я не
розгубився, схопився з ним у страшному герцi, - i звалив його ударом
кинджала прямо в серце! Ось, дивiться!
I покаже ще й кинджал у ведмежiй кровi.
А по-нашому - це нечесно: як здобув, так i розповiдай! Завжди
додержуйся стародавньо┐ охотницько┐ традицi┐: говори завжди правду, i
тiльки правду!
Ще раз говорю, що вищеописаного способу полювати ведмедя я не
перевiряв, але всi, хто його зна║, кажуть, що вiн дуже добутливий.
Спробуйте, товаришi охотники!
Дикт не так дорого кошту║, а ведмеже хутро - коштовна рiч.
Та й м'ясо не дешеве.

III
Ще був один непоганий спосiб придбати ведмеже хутро, але тепер навряд
чи можна його здiйснити, бо грунтовно змiнилося на нашiй Батькiвщинi
життя.
Як зна║мо за старих, дореволюцiйних часiв цигани-мандрiвники ходили по
базарах та по ярмарках i водили за собою приручених i навчених рiзним
нехитрим штукам ведмедiв:
- А покажи, Миша, як п'яний дядько з корчми йде!
- А покажи, Миша, як п'яна баба танцю║!
Миша показу║, бо в Мишi в нiздрях залiзне кiльце, i як його за те
кiльце сiпають, Мишi дуже боляче...
Тепер цигани ведмедiв у нас не водять. Тепер цигани культурно по
колгоспах господарюють та талановито грають на сценi свого циганського
театру в Москвi - "Ромен".
Так от i трапилася така охотницька за старих часiв пригода.
Але хай за мене про не┐ розповiсть учасник то┐ пригоди, хай розповiсть
так, як вiн менi колись розповiдав...
..."У вереснi мiсяцi дiло було, якраз на другу пречисту.
- Полювали ми з Трохимом Свиридовичем та Семеном Петровичем вальдшнепiв
бiля Кленово┐. А в Кленовiй на другу пречисту величезний щороку ярмарок
з'┐здивси. Як iшли ми через Кленову, бачили пiд слободою чималенький
циганський табiр з кiньми, возами, ведмедями й дiтьми. Ведмедiв було два,
- i чималеньких. Ярмарок нас не цiкавив, бо ви┐хали ми з мiста виключно,
щоб пополювати. Ну, полю║мо! Я зайця стукнув, пару вальдшнепiв. Приятелi
теж дечого пiдстрелили. Надвечiр зiйшлися перекусити. Сiли на узлiссi -
трапезу║мо. Довгенько трапезували. Уже й сонце за Гулеву гору сховалося, а
ми трапезу║мо. Уже Трохим Свиридович "Зiбралися всi бурлаки" двинув, а ми
все трапезу║мо. Трохим Свиридович було як потрапезу║, то спiва║, спiва║,
аж залива║ться. Проспiвали вже й "Зiбралися" i "Реве та стогне" i
"Гиля-гиля". Пiд "Кину кужiль на полицю, сама пiду на вулицю" Трохим