"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Визнаю!
Але - щоб мене тут грiм убив! - не зна║ N духу укра┐нсько┐ мови, ┐┐
аромату, ┐┐ душевно нiжного-нiжного трембiтотону, ┐┐ колисково┐ душi,
чебрецевих ┐┐ пахощiв, ┐┐ тремтiння, ┐┐ шелестiння, ┐┐ бринiння... Отого,
що мати над колискою:
Люлi-люлi, люлечки,
Шовковi┐ вервечки...
Не з написано┐ вдома з фольклорних матерiалiв лекцi┐, що перед
студентами басом:
Мальованi бильця
Пiшли до Кирильця...
А з материних уст... Коли мати, над колискою схилившись, сумними очима
на майбутнього академiка, стомлена, дивиться та:
Ой ну, котку, котiв два
Сiрi, бiлi обидва...
Отакий академiк знатиме аромат рiдно┐ мови...

19 сiчня, 51. Був оце в театрi. Танцювала актриса. А я собi сиджу та
думаю:
"Ми дивимося, милу║мося, ляска║мо, а хто ж iз нас подумав, хто подбав
про те, чи ┐ла вона сьогоднi, чи спала вона сьогоднi, чи вiдпочивала перед
тим, як оце перед нами вона танцю║, милу║ нас, веселить нас?!
I хто ж iз нас прийде, скаже ┐й спасибi, сердечне, хороше?
Нiхто!
Тiльки якийсь рецензент, заробляючи свiй гонорар, кине:
"Носок вона не так поставила!" Рецензент... Я сам рецензент... Якось
так виходить (iз старих часiв, традицiя!), що рецензент повинен "крить"!
Вони, рецензенти, завжди шукали негативне, - це ж легше, - от вила║ хтось
когось, i вже! Похвалити - труднiше, треба довести плюси... А мiнуси -
легше! Крий! I все!
А я, грiшний, завжди хочу бачити в людському трудi (гра акторська - це
великий труд) тiльки хороше!
пду в таксi. Дивлюся на водiя... I знову думка: скiльки в нього дiтей?
Чи обiдав вiн сьогоднi? I як? Чи образив його хтось? I як би менi
хотiлося, щоб вiн був усiм задоволений! Щоб спiвав, ┐дучи в таксi!
Як би менi хотiлося, щоб усi люди, щоб увесь народ спiвав! Голосно!
Щиро! На весь голос!..

20 сiчня, 51. Були на переглядi опери "Богдан Хмельницький".
Опера! Справжня!
Гадаю (боюся!), перша опера справжня - радянська.
Трудно менi вiдразу розiбратися, як i що, - це справа серйозна!
Але мушу посвiдчити, що це явище на нашому, радянському культурному
фронтi! Як би хто не дивився на самий факт об'║днання Укра┐ни з Росi║ю.
Будьте чеснi: свiдомо чи несвiдомо дiяв Богдан, але це ж зародок дружби
народiв.
Дружба!
I коли в якогось сукиного сина ще залишилося оте мерзенне: я -
укра┐нець, а ти - кацап! - хай вiн буде трижди проклят, бо (подумай!) у
стократ при║мнiше менi цiлувати рязанського мужика, нiж бити його по