"Володимир Винниченко. Сонячна машина (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Вгорi, над садом, у всiх напрямах прорiзують закурену димом мiста небесну
блакить аероплани, обливаючи тишу саду лопотливим гуркотом моторiв.
А клен собi мрiйно перебира║ прогризеним листям, граючися сонячними
плямами по але┐. За спиною в пухнастих фiолетових кущах бузку ляскотить
батогом i нiжно ухка║ соловейко - рiдкий гiсть Нiмеччини. Дiловито,
заклопотано гудуть бджоли; комахи дрiбнесеньким чорним намистом, як
караван у пустелi, тягнуться через дорiжку в гущавину трави.
Сидiти б отак, i не рухатись, i не пам'ятати нiчого, що було i що
треба, щоб було. Слухати невеличкi iсторi┐ про зламанi ноги й мiзки, про
невиннi страховища з пухлими дитячими устами.
- А що ж винна графiвна Труда, пане графе?
Граф спочатку довго мовчки хита║ головою, потiм поверта║ться до
князiвни и пильно дивиться ┐й у лице:
- А як ви гада║те, принцесо, як може завинити сiмнадцятилiтня дiвчина
перед двадцятидвохлiтнiм хлопцем?
- Гм! Невже кохання, графе? Граф рiшуче кива║ головою.
- Та ще яке кохання! З тiканням, викраданням, погонями, самоотру┐нням.
Зовсiм опера, та й годi. Ну, Трудi тiльки прополоскали шлунок, але з
Максом Ганс Штор повiвся трохи серйознiше: вигнав хлопця навiки з дому.
Але до такого фiналу прилучились уже вищi мотиви. Насамперед занадто палка
й бурхлива албанська кров i в батька, i в сина. трохи не з ножами кидались
один на одного. Але головне - фiлософiя Ганса Штора. А як же, як же! Ганс
Штор, правда, не дуже глибокий, але зате дуже послiдовний фiлософ, що не
часто трапля║ться з найглибшими фiлософами найчистiшо┐ науково┐ марки.
Ганс Штор трима║ться засади що проповiду║ш, те перш за все виконуй сам
сво┐м життям. А проповiду║ вiн досить цiкаву теорiю Вiчною Порядку. Все на
свiтi ма║ сво║ мiсце i свою функцiю, не виключаючи самого господа бога.
Функцiя бога - бути всемогутнiм, усезнаючим, усеблагим, уссдобрим i так
далi. Функцiя диявола - бути злим спокусником, ворогом бога й людини й так
далi. Те ж саме в людському громадянствi. Функцiя пана - панувати; слуги -
служити, купця - торгувати; робiтника - працювати. Купець, переставши
торгувати, переста║ бути купцем. Бог, переставши робити добро й бути
всеблагим, переста║ бути богом. Таким чином, теорiя Ганса Штора вiдкида║
доктрину про свободу волi самого бога - не все й боговi дозволене. I нiхто
не смi║ нарушувати цей Вiчний Порядок. А тим паче син слуги, у круг
функцiй якого нiяк не входить тайний шлюб iз дочкою свого пана. Це...
кричуще ламання всi║┐ системи Порядку. I за це син Ганса Штора перший
повинен був понести кару. Кара досить серйозна: хлопець став соцiалiстом.
Кинув унiверситет, пiшов на фабрику, десь пiд час страйку когось трохи не
задушив, пiддаючися знов таки голосовi сво║┐ албансько┐ кровi. А як усяка
глупота на свiтi, хоч би вона и соцiалiзмом називалася, не проходить
безкарно, то й Макс упродовж двох рокiв мусив це доказувати на власному
досвiдi в тюрмi.
Принцеса Елiза поверта║ться рiвнiше до старого графа: вiн справдi
гада║, що ┐й необхiдно знати в таких деталях iсторiю глупоти якихсь
Максiв? I то саме сьогоднi, першого дня при┐зду до другого ┐┐ батька, i то
саме першо┐ години побачення з ним?!
- Так, так, принцесо, нашi вчинки вiд самого початку свого вже несуть у
собi вiдплату.
Але в очi принцесi старий не дивиться. Вiн чу║ ┐┐ погляд, вiн зна║ ┐┐