"Володимир Винниченко. "Слово за тобою, Сталiне" (Укр.)" - читать интересную книгу автора

когось пiти на таке злочинство, то вона йому вже бiльше не дасть
визволення. Вiд само┐ згадки про тi муки вона сповню║ все ║ство людини
таким жахом, що губиться всяка воля до опору. Для таких людей нема
визволення, хiба що...
Сергiй Петрович на кiлька секунд замовк i тихiше додав:
- ...хiба що в самогубствi. Менi доводиться читати емiгрантськi
росiйськi та укра┐нськi видання. В них деякi дурнi називають нас,
радянських мученикiв, негiдниками, плазунами, зрадниками, продажними
людьми й таке iнше, бо ми працю║мо пiд радянською владою, служимо в
завойовникiв, навiть пишемо книжки, навiть хвалимо окупантiв. О, тим
емiгрантам i чужинцям дуже легко так судити нас! А нехай би прийшли сюди,
нехай би спробували тут висловити сво┐ свободолюбнi, правдивi, прекраснi
погляди. Чого б вони досягай? Вони навiть пiвслова не встигли б сказати,
як зникли б з лиця землi. Або ж... заплазували б, зацiлували б ноги
Сталiну, захлинулись би вiд сво┐х славословiй йому.
Маруся з усi║┐ сили зiдхнула i, немов визволяючись од чогось, з
обуренням покрутила головою.
- Нi, нi, я все ж таки не можу повiрити! Щоб отой Сталiн, якого так..,
який так... Ну, хай у нас ║ такi, що його не люблять, але ж його так
високо цiнять за кордоном, по всьому свiтi, навiть в Америцi. Та я ж
пам'ятаю, як Черчiл i Рузвелт називали його весь час на мирних
конференцiях "великим Сталiном", "генiяльним Сталiном". Хiба нi, хiба нi.
Скажи сам! Скажи!
Сергiй Петрович посмiхнувся сво┐м сумним усмiхом на цей крик одчаю й
неохоче пробурмотiв:
- Так, Рузвелт i Черчiл були людьми ║вропейськими, дипломатами, вони
мали звичку розмовляти з азiятськими владиками й знали ┐хнi звича┐. "О,
великий царю, о, пресвiтлий султане! О, сонце сходу й всього свiту, прийми
смиреннi вислови тво┐х пiднiжкiв, бiдного Рузвелта i покiрного Черчiла"...
Розумi║ться, тiльки простодушнi, на┐внi люди в СССР могли прийняти цю
формальну ввiчливiсть за вияв справжньо┐ оцiнки Сталiна. Тепер Черчiл
говорить щось iнакше, а Рузвелт перед смертю висловлювався про Сталiна як
про людину нечесну, пiдступну, фальшиву, яка свого власного слова шанувати
не може, одне слово, як про справжнього й не гiдного жодного довiр'я
азiята, який шану║ i цiнить тiльки брутальну, фiзичну силу. Менi сумно
переказувати тобi це, дiвчино, бо я розумiю, як болюче вiруючим людям
бачити деякi сво┐ iкони в iншому, нiж ┐хн║, свiтлi.
Маруся аж очi заплющила, щоб не чути, i закричала:
- Ну, а всi закордоннi комунiсти? А поети, письменники, вченi на
Заходi, а мiльйони робiтникiв, хiба ж вони не славлять Сталiна? Вони ж не
дипломати, i вони - незалежнi вiд нього.
Сергiй Петрович неспокiйно подивився на вiкно й на дверi та притишеним
голосом сказав:
- Тихше говорiмо... Закордоннi комунiсти? Мiльйони робiтникiв? Так,
Марусю, вiра в Сталiна i в наше щастя, створене ним, у найтемнiшо┐ маси
робiтництва на Заходi ║. Яке це щастя, ми добре зна║мо. А щодо поетiв,
iнтелiгентiв усякого роду там, якi вважають себе за "лiвих" i
славословлять Сталiна, то краще б не говорити про цих на┐вних i смiшних,
або продажних i гидких людей. Коли вони щирi, активнi, вiрнi комунiзмовi
люди, то хай iдуть сюди творити з нами наш соцiялiзм, хай! Чого ж вони