"Григip (Григорiй) Тютюнник. На згарищi (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Буду я вирушати,сказав Федiр Несторович, пiдводячись.- А то вже як
зна║ш. Макар поклав терпуг, висякався i знову заходився шатирити гуму. - Навiда║шся удруге, забiгай. Сонце заходило червоно. Дощовi крапельки на деревах i в травах мерехтiли червоно-зеленими iскорками, сповнювали лiс тоненьким дзвоном. Хмара сповзла за рiчку i зупинилася там, розгорнувши над лiсом велетенськi воронi крила. Десь далеко вгорi, над ожередами соломи, скидалися блискавки, поторохкувало. Федiр Несторович погойдався слiдом за грозою, обминаючи калюжi й зрошенi кущi. З-пiд землi, розмито┐ дощем, з-пiд бур'янячого корiння пiдiймався над узлiссям ледь вiдчутний, гiркуватий дух мокро┐ сажi й старо┐ обпалено┐ цегли. Дихали трухлявиною старi пнi. I знову були яруги, глибше i ширше розритi дощовою водою: i знову Федоровi Несторовичу доводилося виважуватись, плигаючи через них. А вiтер рвучко бив мокру холошу, намотував ┐┐ на милицю, заважаючи йти. Сутенiло. На левадах бiлими озерами розлiгся туман, в ньому неясно чорнiли кущi верболозу, мов куренi на бакшi[7]. З туману назустрiч Федоровi Несторовичу вибрела якась постать, наблизилась бiгцем. То була Одарка - тремтяча, мокра як хлющ. Видно, ждала - Пiзно вже,сказала.- Не встигнете i до урокiв приготуватися. I пiшла попереду, оббиваючи чобiтьми росу на травах. Федiр Несторович уповiльнив ходу. - Я вже приготувався,сказав сам собi, зiтхнув i знову заквапився, загойдався на милицях, далеко вперед викидаючи ногу. 1966 р. [1] Воряки, вор'я, вiр'я_ -_ жердини для огорожi, огорожа з жардан. [2] Цямрина_ -_ верхня частина колодяжного зрубу з дерев'яних колод. [3] Шанька_ -_ торбина для годiвлi коней в дорозi. [4] Терниця, терлиця_ -_ знаряддя для тiпання, тертя льону, конопель. [5] Терпуг - сталевий брусок iз насiчкою, вид напилка. [6] Чинбар - ремiсник, який чинить, обробля║ шкiру. [7] Бакша - баштан. |
|
|