"Михайло Стельмах. Чотири броди (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Михайло Стельмах.

Чотири броди


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------


Ой думай, думай
Чи перепливеш Дунай
Народ


Максиму Тадейовичу Рильскому - мо║му
доброму навчителю i старшому друговi



ЧАСТИНА ПЕРША


I

За татарським бродом конi топчуть яру руту i туман. За татарським
бродом iз сивого жита, з червоного маку народжу║ться мiсяць, i коло
козацько┐ могили, як повiр'я, висiка║ться старий вiтряк.
А в татарському бродi глухо бухикають весла: похилi, пеначо давнина,
дiди лодь-лодь снують на човнах-душогубках, i не знати, що вони виловлюють
- рибу чи далеку минувшину, бо тут, над берегом, i соняшники, немов щити,
бо тут, над водою, i комар дзвенить, як ординська стрiла, бо тут i досi
хвиля вимива║ зотлiлий посiв зотлiлого часу: чи┐сь таляри, чи┐сь щербленi
стрiли i щербленi костi.
О пам'ять i смуток землi, чи минулися ви? Чи минулись? Бо й тепер од
печалi сивi║ жито над Ханським i Чорним шляхами, бо й тепер ║ татарськi
броди й козачi могили. Це давнина, це наша гiрка, немов полин, давнина, ┐┐
вже забува║ час по книгах i кобзарi по майданах.
Але й досi в хатах-бiлянках, що пiдснiжниками зiйшли на долонях узлiсь
i степiв, печаляться матерi котовцiв i червоних козакiв; i досi в
накупаних сонцем i грозами полях з-пiд серпа i сльози поглядають матерi на
приiмленi шляхи, по яких пролетiли та й залетiли в югу iсторi┐
коники-конi.
О нашi передчасно посивiлi матерi, iз сапкою в руках, iз серпом на
плечi та болючою в очах югою. Ви не проходили гiмназiй, нi вищих, нi