"Михайло Старицький. Останнi орли (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Михайло Старицький.

Останнi орли


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



I

Минуло сто рокiв вiдтодi, як Богдан Хмель при║днав разом з iншими
землями й Ки┐в до Росiйсько┐ держави. Не одна буря й напасть прокотилися
над сивою головою матерi городiв руських за це столiття: не раз ┐┐
грабували, палили, руйнували i поляки, i татари в шаленiй боротьбi за цей
ласий шматок; довго боролася й Москва з сусiдами, щоб удержати в сво┐х
руках цю дорогу святиню, й змушена була навiть поступитися Польщi
Правобережною Укра┐ною, вiддати до рук мучителям сво┐х кревних
║диновiрцiв, аби тiльки викупити Ки┐в навiки. Тепер уже йому не було чого
потерпати за сво║ iснування, - захищений од зовнiшнiх ворогiв, пiд опiкою
росiйських царiв, вiн почав швидко розквiтати й розвиватися; з пожарищ i
ру┐н знов зводились великi ки┐вськi святинi - Лавра, яка згорiла майже
дощенту у двадцятi роки вiсiмнадцятого столiття, вiдродилася знову з
попелу, завдяки щедрим пожертвам монархiв i монархинь, починаючи з Петра
I, а особливо завдяки щедротам клизавети Петрiвни. Малоросiйськi гетьмани,
запорожцi, а також магнати велико┐ й мало┐ Росi┐, та й увесь православний
люд, приносили щедрою рукою благостиню на побудову й прикрашення храмiв у
Пе-черську. Споруджено було мурований славетний храм Успiння пресвято┐
богородицi, велику соборну церкву, що iсну║ й нинi; ┐┐ заснували ще 1073
року преподобнi Антонiй i Феодосiй Печорськi, а потiм вона була вщент
зруйнована татарами в 1240 роцi; i аж пiсля двохсотлiтнього запустiння ┐┐
вiдбудував князь Симеон Олелькович; i нинi, пiсля численних розорень мечем
i вогнем, вознеслася вона з 1729 року сiмома позолоченими банями до неба,
прикрасилась чудовим живописом, возсiяла внутрiшньою лi-потою. Незабаром,
по закiнченнi храму, споруджена була 1745 року, на подив усьому свiтовi, й
велика дзвiниця, яка сягнула хрестом сво┐м хмар у небi й навiяла сво║ю
надзвичайною величчю багато легенд. Праворуч i лiворуч од велико┐ церкви
уздовж просторого лаврського двору виросли одноповерховi мурованi будiвлi
келiй i простяглись густi але┐ черемхи, лип i безу; весь двiр оточив
високий мур, а в серединi його з'явилося багато менших церков - святих
апостолiв Петра й Павла, святого Михайла, першого митрополита ки┐вського,
святого Сергiя, радонезького чудотворця, живоначально┐ тройцi, святого
Миколая та iншi, а головний вхiд прикрасився чудовою брамою.