"Улас Самчук. На тведiй землi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

наподоблював експерта, вдивлявся спереду i ззаду... Знизу, розумi║ться, не
багато побачиш, треба б вилiзти на дах, а це значило - як - не - як, а два
поверхи, до того не було драбини, а ще до того - щоб я порадив, коли б
вилiз наверх? Коли треба все мiняти, пiдносити на пiв цаля - вагання
оправданi. Лишень через мою дурну i вперту вдачу, мене зачепили за живе, я
все таки зарискував , а що не мав драбини (голота хитра на вигадки) я
використав вiкно убиральнi, яке дуже доречно виходило на дах сусiда,
звiдки без труднощiв можна потрапити куди слiд.
Вiдповiдно причепурившись, озбро┐вшись генеральним знаряддям, молотком
i обценьками, без яких я не сiдав навiть снiдати, витиснувся бочком крiзь
вузьке вiкно, подрапав до крови носа, викарабався на сусiдський гарячий,
як сковорода, дах i мо┐ злочиннi каналi┐ ринви опинилися перед самим мо┐м
носом у всiй сво┐й первобутнiй подобi. I що я побачив? Мо┐ ринви по вiнця
заваленi гнилим листям, залитi водою, що в них посходили клени i можливо
навiть водилися дикi качки. З пересердя я забув сво┐ страхи, перелiз на
свiй дах, навколiшках обслiдкував усе довкруги i пiсля цього почувався
далебi не гiрше, нiж дослiдник Стенлi, який вiднайшов початок рiки Конго.
Я абсолютно й незаперечне ствердив, що мо┐ ринви давно обiрвали будьякi
дiловi стосунки з рурою, яка у свою чергу, була старанно забита всiляким
добром, включно до якогось дитячого черевика i залишкiв мертвого птаха.
Вимагалося негайно┐ операцi┐ i я мусiв ┐┐ негайно виконати.
I я без надуми взявся за дiло. Великого мистецтва не вимагалося.
Звичайною голою рукою я звiльнив ринви вiд вiкових нашарувань органiчних i
неорганiчних пород, ручкою молотка пробив вхiд до рури, i на мо║ радiсне
здивування застояна вода полилася до рури з таким щирим плюском, нiби ви
одного соняшного ранку вiдчинили клiтку i випустили зграю ув'язнених
птахiв. За кiлька хвилин мо┐ обездоленi ринви пишалися чистотою, мо┐ руки,
обличчя й сорочка нагадували смаровоза, а сам я, коли знов опинився внизу
на твердiй землi, був годрий, нiби еспанський матадор, який перемiг
найсильнiшого бика.
А коли прийшов черговий дощ, я з при║мнiстю ствердив, що вода з мого
даху захоплено стiкала законними дорогами, не зраджуючи нiяких ознак
спротиву, а ще згодом я мав шану ствердити, що достойний будинок був
невинно обвинувачений, що вiн стояв бездоганно, а що вислiди експерта з
Ошави були звичайним наклепом.
Пiсля цього я внадився на той дах, нiби до парку на прогулянку, я
полюбив цю благородну мiсiю рятування занедбаних i занепалих, я безоглядно
полював за кожною пiдозрiлою щiлинкою, несамовито замазував все таке
асфальтом, аж поки весь той дах не став плямистий, як леопард, а стеля не
звiльнилася вiд втручання стихiй i зовсiм висохла. Перша рiшальна i
безперечна пepeмoгa була за мною.
Але далеко не остання. Усi мо┐ п'ять кiмнат, убиральня, кухня, пивниця
i навiть сходи вимагали допомоги. I то негайно┐, бо ж вiд цього невмолимо
залежав успiх усiх мо┐х господарських затiй. Час не стояв на мiсцi,
вiдсотки невблагано росли i по хижацьки пожирали всю мою платню на фабрицi
чоколяди "Равнтрi"; я мусiв негайно поробити всi можливi заходи, щоб
уникнути цiлковитого провалу. Бо ж, як сказано, ввесь мiй нижнiй поверх, а
також поважна частина верхнього, були остаточно й ритуально призначенi в
жертву боговi наживи й добробуту, але цс могло дати ефект лиш тодi, коли
там все заблищить i зася║ всiма барвами веселки.