"Улас Самчук. На тведiй землi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

принаймнi двi i пiв тисячi готiвкою.
Бо засадничо, мiй дiм (дозвольте на майбутн║ його так величати), робив
цiлковито вдовольняюче враження, мiстився в непоганiй частинi мiста,
поблизу Гай-Парку не позбавлений фантазi┐ в топографi┐, два, спереду i
ззаду, травники, залишки квiтника, пара тiнистих дерев, а головне, вище на
взгiр'┐ за межею, справжнi джунглi фльори i фавни, де крiм дубiв, берез,
сосон та iншо┐ рослинности, водилося також чимало сiрих, ледачих ракунiв,
якi лазили поруч з домашнiми котами, перiстих, кокетливих скунксiв, якi
тероризували йоркширських пуделiв i цiлi згра┐ сiрих та бурих вивiрок,
якi, мов блохи, стрибали не тiльки по деревах та телефонних дротах, але
також по кухнях та ┐дальнях.
Пернате населення цього строкатого царства, було заступлене не менш
вражаюче. По травниках, куди не глянь, трудилися заприсяженi, невтомнi
ловцi-молодцi всiлякого хробацтва, добродушнi робiни, як фурiя налiтали
зграями расовi iмперiялiсти i агресори темно-бурi шпаки, мiж галуззям
молитовне перегукувались, у сво┐х пишних червоних сутанах,
педантично-важнi чубатi кардинали, на телевiзiйних антенах рiзко i зловiщо
скреготали синюхи i багато iнших дивовижних крилатих сотворiнь, мiж якими
особливо визначне мiсце займали рiзнобарвнi колiбрi, якi, час вiд часу,
блискавично з'являлися, обцiловували кожану квiтку i так само блискавично
зникали.
А коли додати, що в зарослому кленовим га║м, давноневживаному гаражi
сусiдки Грiнвуд, водилося кiлька осячих гнiзд, а пiд мо┐м столiтнiм дубом
за хатою незалежно i гордо росли червонi з бiлими крапками мухомори i
височiла темно-бура пiрамiда муравлища - картина буде завершена. Бракувало
хiба iндiян-сиуксiв, якi б вийшли з пралiсу сусiда Фiцджеральда,
отаборилися на мо║му травнику, розложили багаття i пiд звуки там-таму
почали танцювати сво┐ загрозливi гугi-бугi.
Така картина далебi могла проймати i найчерствiшого суб'║кта, особливо
коли западала нiч i з-за побито┐ громами сосни на пригiрку висувався
щербатий диск мiсяця пiд гiмни мiрiядiв цвiркунiв, якi нагадували дикий
захiд, ковбойськi фiльми, Гарi Купера i гавкання куйотiв.
I подобався менi не лишень кра║вид, настрiй, довкiлля, а також весь,
його величнiсть, дiм, бо ж це значило не тiльки "дах над головою", не
тiльки "домашн║ огнище", а також копальню золота, бо ж мiж мо┐ми
генеральними операцiйними плянами, був ще й такий, що для свого особистого
вжитку я беру одну, щонайбiльше двi кiмнати, а решту житлово┐ площi вiддаю
в комiрне, що за мо┐ми математичними обрахунками мусiло покрити всi мо┐
будинковi витрати, включно з податком мiсько┐ управи. Пiсля цього, я мав
би жити на плянетi, як спадко║мний паразит, зовсiм задурно, у просторi
двох кiмнат з трьома вiкнами i рiзними вигодами, гiдними будьяко┐
капiталiстично┐ акули.
Але дорога до цього зворушливого парадизу проходила досить тернистими
мiсцевостями: весь той дiм, цiле те огнище i славетна копальня золота,
вимагали не лишень захоплення, а також поту i крови. Критий зеленими
квадратиками папи дах над головою, невiдомо яким правом, дозволяв опадовим
стихiям просякати до верхнiх кiмнат i росписувати по ┐х стелях фрески
гiднi фантазi┐ помпейських майстрiв, а його ринви, як тiльки полив перший
дощ, спричиняли на всi боки такий водоспад, що до деяко┐ мiри нагадував
Нiягару. Не маючи нiякого досвiду з нiякими дахами, я також не мав