"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора До-ре-мi-фа-мняу-сi... -
вiдгукнувся хор. Що накрали, принесiть... - трагiчним голосом гарикнув Аристарх. На це Мурка грайливо-винним голосом проспiвала: Я украла ковбасу... А котячий хор злагоджено поклявся: Що лишилось, принесу... - Неймовiрно! - в захватi нявкав Мушкетон Васильович. - Який голос! Мрiя, а не голос! О, що це була за нiч! Найкраща в Аристарховому життi. НЕЛЕГКА РОЗМОВА Ще спросоння Степан вiдчув якусь невимовну тривогу. Йому здавалося, нiби в хатi щось пропало. Чи хтось. Але хто саме? Вiн прокинувся i почав прислухатися. Он у дворi загурчав мотоцикл. То Он задзвенiла вiдром мама. Значить, i з мамою все гаразд. Сам вiн лежить ось тутечки, в лiжку... Тож кого ще не вистачає? I тут вiн згадав: кудись пропав Шурхотун. Вчора перед сном Степан кликав його, кликав, - та так нi до чого й не докликався. Вiн звiвся на лiжку i пiвголосом запитав. - Гей, Шурхотуне, де ти? Проте вiдповiдi, як i вчора, не було. Замислившись над тим, куди б це мiг подiтися домовик, Степан вийшов з хати на ганок. - Доброго ранку! - почулося зненацька. Пiд розлогим кущем бузку сидiв Аристарх i старанно вмивався. Вiн скосив очi на Степана i поцiкавився: - У вас випадково не знайдеться якоїсь барвистої стрiчки для бантика? - Бантика? - перепитав Степан. - Якого бантика? - Ось такого, - вiдказав Аристарх i вдав, нiби зав'язує навколо своєї шиї краватку. - Пошукай, будь ласка, - додав кiт. - Той бантик менi дуже потрiбен. - Зараз подивлюся, - вiдказав Степан. В комiрчинi вiн розшукав стару наволочку, куди мама складала всiлякi непотрiбнi вже пояски, клаптики матерiї, стрiчки. - Вибирай сам, - запропонував вiн Аристарховi, виносячи все це на ганок. - Може, й сподобається щось. Аристарх довго рився в наволочцi. - Здається, те, що треба, - нарештi вирiшив вiн i витягнув з наволочки бiлий, в синiх шахових клiтинках, пасок. Затим вив'язав його на шиї i |
|
|