"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора

До-ре-мi-фа-мняу-сi... -

вiдгукнувся хор.

Що накрали, принесiть... -

трагiчним голосом гарикнув Аристарх. На це Мурка грайливо-винним
голосом проспiвала:

Я украла ковбасу...

А котячий хор злагоджено поклявся:

Що лишилось, принесу...

- Неймовiрно! - в захватi нявкав Мушкетон Васильович. - Який голос!
Мрiя, а не голос!
О, що це була за нiч! Найкраща в Аристарховому життi.


НЕЛЕГКА РОЗМОВА

Ще спросоння Степан вiдчув якусь невимовну тривогу. Йому здавалося,
нiби в хатi щось пропало. Чи хтось. Але хто саме?
Вiн прокинувся i почав прислухатися. Он у дворi загурчав мотоцикл. То
батько поїхав на роботу. Отже, з ним нiчого не трапилося.
Он задзвенiла вiдром мама. Значить, i з мамою все гаразд.
Сам вiн лежить ось тутечки, в лiжку... Тож кого ще не вистачає?
I тут вiн згадав: кудись пропав Шурхотун. Вчора перед сном Степан
кликав його, кликав, - та так нi до чого й не докликався.
Вiн звiвся на лiжку i пiвголосом запитав.
- Гей, Шурхотуне, де ти?
Проте вiдповiдi, як i вчора, не було. Замислившись над тим, куди б це
мiг подiтися домовик, Степан вийшов з хати на ганок.
- Доброго ранку! - почулося зненацька.
Пiд розлогим кущем бузку сидiв Аристарх i старанно вмивався. Вiн скосив
очi на Степана i поцiкавився:
- У вас випадково не знайдеться якоїсь барвистої стрiчки для бантика?
- Бантика? - перепитав Степан. - Якого бантика?
- Ось такого, - вiдказав Аристарх i вдав, нiби зав'язує навколо своєї
шиї краватку.
- Пошукай, будь ласка, - додав кiт. - Той бантик менi дуже потрiбен.
- Зараз подивлюся, - вiдказав Степан.
В комiрчинi вiн розшукав стару наволочку, куди мама складала всiлякi
непотрiбнi вже пояски, клаптики матерiї, стрiчки.
- Вибирай сам, - запропонував вiн Аристарховi, виносячи все це на
ганок. - Може, й сподобається щось.
Аристарх довго рився в наволочцi.
- Здається, те, що треба, - нарештi вирiшив вiн i витягнув з наволочки
бiлий, в синiх шахових клiтинках, пасок. Затим вив'язав його на шиї i