"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора - Вони вирiшили нам допомогти, - сказав Аристарх. - Вiкно помити, пiч
побiлити... - Коли ви, звiсно, не заперечуєте, - додала Таня. - Ось бачите - я й крейду взяла, i щiтки теж... - А оце навiщо? - баба-яга показала на дошки. - Як навiщо? - подав голос Василь. - Схiдцi треба вiдремонтувати? Треба. А потiм я завiсу приб'ю до дверей. Ядвiга Олiзарiвна похитала головою. - I треба ж до такого додуматися... Та варто менi лише сказати, кому потрiбно - i поруч з цiєю хатою виросте справжнiй палац! З басейном i мармуровими сходами, зi слугами i верблюдами... - Палац - це добре, - вiдказала Таня. - Але вiд того у хатi чистiше не стане, правда? - Показуха всi цi вашi палаци, - бовкнув i собi Василь. - Окозамилювання. Ядвiга Олiзарiвна кинула швидкий погляд на Василя. - Не розумiю, що ти хочеш цим сказати. - А чого ж тут не розумiти? Це коли помив руки з милом, а вуха все одно бруднi. Ядвiга Олiзарiвна не витримала i засмiялася. - Робiть, що хочете, - здалася вона. - А я буду купатися, - оголосив Аристарх. - Хоч кiлька днiв поживу нормальним котом. Що ти на це скажеш? Ядвiга Олiзарiвна лише руками розвела. - О! Вони вже й тебе вмовили! заходилася бiлити. Василь вовтузився з дверима. Цвяхи вiн тримав у ротi - вони стирчали, немов котячi вуса. Степан принiс з рiчки два вiдра води i вилив її у шаплик. Третє вiдро вiн поставив на вогонь. Аристарх ходив слiдом за новим товаришем i важко зiтхав. Ядвiга Олiзарiвна подалася до своєї СТУПи. Де та знаходилася, нiхто не знав, бо баба-яга, вийшовши за ворота, одразу ж розчинялася в повiтрi. Але, мабуть, їй там працювалося не дуже, тому що вона раз по раз виникала на подвiр'ї. - Як справи? - цiкавилася вона в Степана. - Нормально, - вiдказував той. - Зараз нагрiється вода i можна буде купатися. Вiд тих слiв Аристарх здригався i сумовито поглядав в бiк бузкових кущiв. - Обов'язково з милом? - вже вкотре цiкавився вiн. - Обов'язково. - А без нього не можна? - Не можна. Без мила не вiдмиєшся. - Ну-ну, - чи то схвально, чи то осудливо промовляла Ядвiга Олiзарiвна i рушала до хати. По дорозi вона обережно обходила Василя, що завзято вимахував молотком перед дверима. - Та зняв би ти того шолома, - нарештi не втрималася вона. Василь послухав її. I нiчого з ним не трапилося. |
|
|