"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автораз'явився подив. - О, та вона ж летить на нiй! Ну, Степане, тепер тримайся!
I вони залопотiли швидше, нiж до того. Але ще швидше гналася за ними Ядвiга Олiзарiвна. - Всiх згною! - гнiвно кричала вона. - Заживо в землю закопаю! - Правильно! - пiдтримував Аристарх. - Давно пора! Степан з розгону проскочив повз копичку сiна i зупинився. Бiгти далi не було нiякого сенсу. Все одно через кiлька секунд баба-яга їх наздогнала б. Порятунок можна було шукати лише в СТУПi. Та й то, якщо вона десь поблизу... Але як її знайти? Степан широко розвiв руки i кривулями подався навколо копички. - Молодець, Степане! - вигукнув Василь. - Шукай СТУПу, а я спробую затримати її хоч трохи! I вiн з ломакою напоготовi повернувся до Ядвiги Олiзарiвни, що була вже зовсiм близько. Степан метушливо снував вiд копички до шипшинових кущiв i назад. Проте нiчого не мiг знайти. Аби ж то хоч знати, яка вона з себе, та СТУПа! - Шукай, Стьопко, шукай швидше! - вигукував Василь. Здається, вiн пiдбадьорював не стiльки товариша, скiльки себе. - Шукай, а я їй зараз покажу! Хай знає наших! Степан мигцем поглянув у його бiк i побачив, як розкошлана баба-яга стрiмко, мов шулiка, налетiла на Василя. Той погрозливо змахнув ломакою. Мiтла рiзко змiнила напрямок, описала в повiтрi круту дугу i кинулася на Василя зi спини. Хлопець ледве встиг повернутися їй назустрiч i виставити єдину свою зброю. Баба-яга з голосними прокльонами шугнула вгору. Степане, шукай! - Та немає її нiде! - у вiдчаї вiдгукнувся Степан. - Мабуть, Аристарх нас обдурив! - Я такий, - задоволене загорлав Аристарх, накульгуючи на трьох лапах. - Хапай їх, лови! Баба-яга зловтiшне зареготала. Вона розвернулася у високостi i знову накинулася на Василя. Той пiдняв палицю над собою, проте цього разу мiтла не збиралася ухилятися вiд неї. Держално вперезало по Василевiй руцi з такою силою, що палиця вiдлетiла далеко вбiк. Василь засичав вiд болю i хотiв було нахилитися за нею. Та баба-яга була напоготовi. Вона так турнула хлопця, що той колобком покотився по землi. - Є один! - втiшено вигукнула вона. - Є один, а зараз буде другий! I мiтла знову почала набирати висоту. СТУПА Степан зупинився. Все, тепер, здається, вже не врятуватися. Але й плазувати перед цiєю страхiтливою чужачкою вiн теж не буде! Степан випростався i вигукнув: - Не боюся я тебе! I нiхто тебе не боїться! I, не зводячи з баби-яги очей, смiливо ступив їй назустрiч. - Стiй! - зненацька вiдчайдушним голосом зарепетувала баба-яга. - Замри, де стоїш! |
|
|