"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора

з'явився подив. - О, та вона ж летить на нiй! Ну, Степане, тепер тримайся!
I вони залопотiли швидше, нiж до того.
Але ще швидше гналася за ними Ядвiга Олiзарiвна.
- Всiх згною! - гнiвно кричала вона. - Заживо в землю закопаю!
- Правильно! - пiдтримував Аристарх. - Давно пора!
Степан з розгону проскочив повз копичку сiна i зупинився. Бiгти далi не
було нiякого сенсу. Все одно через кiлька секунд баба-яга їх наздогнала б.
Порятунок можна було шукати лише в СТУПi. Та й то, якщо вона десь
поблизу... Але як її знайти?
Степан широко розвiв руки i кривулями подався навколо копички.
- Молодець, Степане! - вигукнув Василь. - Шукай СТУПу, а я спробую
затримати її хоч трохи!
I вiн з ломакою напоготовi повернувся до Ядвiги Олiзарiвни, що була вже
зовсiм близько.
Степан метушливо снував вiд копички до шипшинових кущiв i назад. Проте
нiчого не мiг знайти. Аби ж то хоч знати, яка вона з себе, та СТУПа!
- Шукай, Стьопко, шукай швидше! - вигукував Василь. Здається, вiн
пiдбадьорював не стiльки товариша, скiльки себе. - Шукай, а я їй зараз
покажу! Хай знає наших!
Степан мигцем поглянув у його бiк i побачив, як розкошлана баба-яга
стрiмко, мов шулiка, налетiла на Василя. Той погрозливо змахнув ломакою.
Мiтла рiзко змiнила напрямок, описала в повiтрi круту дугу i кинулася на
Василя зi спини. Хлопець ледве встиг повернутися їй назустрiч i виставити
єдину свою зброю.
Баба-яга з голосними прокльонами шугнула вгору.
- Нi, нас так просто не вiзьмеш! - гукав їй услiд Василь. - А ти шукай,
Степане, шукай!
- Та немає її нiде! - у вiдчаї вiдгукнувся Степан. - Мабуть, Аристарх
нас обдурив!
- Я такий, - задоволене загорлав Аристарх, накульгуючи на трьох
лапах. - Хапай їх, лови!
Баба-яга зловтiшне зареготала. Вона розвернулася у високостi i знову
накинулася на Василя. Той пiдняв палицю над собою, проте цього разу мiтла не
збиралася ухилятися вiд неї. Держално вперезало по Василевiй руцi з такою
силою, що палиця вiдлетiла далеко вбiк. Василь засичав вiд болю i хотiв було
нахилитися за нею. Та баба-яга була напоготовi. Вона так турнула хлопця, що
той колобком покотився по землi.
- Є один! - втiшено вигукнула вона. - Є один, а зараз буде другий!
I мiтла знову почала набирати висоту.


СТУПА

Степан зупинився. Все, тепер, здається, вже не врятуватися. Але й
плазувати перед цiєю страхiтливою чужачкою вiн теж не буде!
Степан випростався i вигукнув:
- Не боюся я тебе! I нiхто тебе не боїться!
I, не зводячи з баби-яги очей, смiливо ступив їй назустрiч.
- Стiй! - зненацька вiдчайдушним голосом зарепетувала баба-яга. -
Замри, де стоїш!