"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора

ЗНОВУ БРАНЕЦЬ
КАПIТАН ПОТИХОНЧЕНКО
"ТИ МЕНI ПОЧИНАЄШ ПОДОБАТИСЯ"
БИТВА
ВТЕЧА
СТУПА
ЧАКЛУНСЬКI ХИТРОЩI
ЗВIЛЬНЕННЯ
ЩО БУЛО З ТАНЕЮ
АРИСТАРХ
"СКУБИ, СТЕПАНЕ, СКУБИ!"
ДОПОМОГА
НIЧНI ПРИГОДИ АРИСТАРХА
НЕЛЕГКА РОЗМОВА
ХВОРОБА БАБИ МАРIЇ
ЧУДОВИЙ ДЕНЬ
ПОЛЬОТИ НА МIТЛI
НОВИНА
БИТВА НА ЛИСIЙ ГОРI
ЩО БУЛО ЗГОДОМ
ПРОЩАЛЬНИЙ МАРШ
ПОВЕРНЕННЯ

___________________________________________________________________________


ПРИБУТТЯ

Треба, здається, переходити на ручне управлiння...
Ядвiга Олiзарiвна доторкнулася до виступу на пультi i подумки вiддала
команду. СТУПа слухняно заклала крутий вiраж, тодi зменшила швидкiсть i
пiшла на зниження.
[СТУПа - Система Точного Управлiння Польотом. Принцип її дiї поки що не
з'ясований.]
Далеко внизу мовчазно пропливала опiвнiчна земля. Нещодавно випав
рясний дощ, i вона була покрита брудними озерцями, баюрами та струмками, в
яких тьмяно i холодно виблискували зiрки. Сiрими стрiчками асфальтових дорiг
неспiшно, неначе лiсовi свiтлячки, проповзали вогнi запiзнiлих автомобiлiв.
Незабаром щезли i вони.
А СТУПа все летiла та й летiла. Навколо стояла глибока тиша. Зрiдка
слiпучi риски метеорiв пронизували простiр i згасали, не досягнувши землi.
Зненацька Ядвiга Олiзарiвна подалася вперед.
- Здається, звiдсiля починаються мої рiднi мiсця, - неголосно проказала
вона. - Проте що я верзу? Якi вони менi рiднi? Крiм горя, нiчого я тут не
зазнала... Чуєш, Аристарху? Чи ти знову заснув?
Той, кого стосувалося це запитання, знехотя розплющив одне око i
солодко позiхнув. Тодi понюхав повiтря i стурбовано попередив:
- Рано ще сiдати. Надто вже тягне звiдусiль людським духом. Звiдси
тягне... звiдси... i звiдси...
Ядвiга Олiзарiвна на знак згоди хитнула сивою головою i знову подумки