"Владимир Григорьевич Рутковский. Бухтик з тихого затону (укр.) " - читать интересную книгу автора

БIЛЯ ДЖЕРЕЛА
РИБАЛКИ
БУХТИК-ПЕРЕКЛАДАЧ
ГРИБНI НАВЧАННЯ
ВIТЬКО РОЗШУКУЄ РУЧКУ
"ХОЧЕШ СТАТИ АРТИСТОМ?"
ОДУЖАННЯ
ЩАСТЯ "НЕЧИСТОЇ СИЛИ"
"КРАЙ ЛУКОМОР'Я ДУБ ЗЕЛЕНИЙ"
КВIТИ ДЛЯ ОЛI
"РЯТIВНИКУ МIЙ РIДНИЙ!"
СПЕКТАКЛЬ
ГРИБНИЙ ПОХIД
ЧУДЕРНАЦЬКИЙ ВОВК
СВЯТО ПОВНОГО МIСЯЦЯ
СУД
СУХОДИХ
ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ
КОЛИ ТИ ПОТРIБЕН

___________________________________________________________________________


ЧУДАСIЯ

Електричка стрiмко вилетiла з-за повороту i, стишуючи хiд, плавно
зупинилася бiля перону. З переднього вагона вийшли двi жiнки. Вони поставили
на землю свої валiзи i озирнулися.
На перонi було безлюдно. Лише за вiкнами, в залi чекання, маячiло
декiлька пасажирiв, та бiля дверей багажного вiддiлення про щось розмовляли
залiзничники. Трохи далi, за станцiєю, починався сосновий лiс. Неширока
пiщана дорога розсiкала його надвоє. Вела вона до дитячого лiсового
санаторiю. Про те сповiщав напис на диктовiй стрiлцi, що була прибита до
телеграфного стовпа.
Жiнки трохи постояли, потiм взяли свої валiзи i рушили по тiй дорозi.
Спочатку вони йшли мовчки. Лише тодi, коли станцiя зникла за кущами,
одна з них озвалася:
- Здається, ми з вами десь зустрiчалися.
- Атож, - згодилася iнша жiнка i привiтно посмiхнулася. - Ми бачилися в
лiсовому санаторiї. Ви тодi приїхали зi своїм сином. Коли не помиляюся, його
звуть Сергiйком.
- Звiдкiля ви це знаєте? - здивувалася Сергiйкова мати. - Адже ми
бачилися лiченi хвилини.
- Ну то й що? У мене пам'ять гарна. До того ж, Оля, моя донька, весь
час згадує про нього в своїх листах. З тих листiв я зрозумiла, що нашi дiти
дружать мiж собою.
- Он воно як, - вiдказала на те Сергiйкова мати i дiстала з валiзи
парасольку, бо саме почав накрапати дрiбний дощик. - Що ж, я рада
познайомитися з вами.
- Я теж. Оля писала, що Сергiйко їй дуже допомiг.