"Iван Пiльгук. Дуби шумлять (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Пiсля надрукування повiстi "Лихi люди" Драгоманов готував до видання
окремою книгою роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?"
Ще до при┐зду в Женеву вiн побував у Львовi, Вiднi. Виступав з
полемiчними листами на сторiнках львiвського студентського журналу "Друг",
заприятелював з Iваном Франком, Михайлом Павликом.
Вiденський студентський гурток, очолений Остапом Терлецьким, виявив
свою прихильнiсть до Драгоманова. А коли вiн оселився в Женевi, то
незабаром сюди прибув i Сергiй Подолинський - автор знано┐ з полiтичних
процесiв "Парово┐ машини". Разом почали видавати журнал "Громада".
Надрукована анонiмно в ньому повiсть "Лихi люди" справила велике
враження на львiвську, вiденську, празьку молодь. Примiрники ┐┐ потрапили
в Ки┐в та iншi мiста.

У зв'язку з процесом над студентами Франком, Павликом та iншими повiсть
"Лихi люди" набула злободенностi. Молодь бачила в нiй вiдгуки тих
хвилювань, що ┐х викликали геро┐ роману Чернишевського "Что делать?". Це
гостро вiдчувалося в зв'язку з процесом 193-х учасникiв та║мних
органiзацiй. Ширились чутки про способи органiзувати втечу Чернишевського
з Вiлюйська. Нова фаланга революцiйно┐ молодi поповнювала каторгу в
Сибiру.
Саме в цей час готувалось у Женевi видання роману "Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?". Насамперед його з захопленням прочитав Михайло Павлик.
Драгоманов занадто був переобтяжений сво┐ми публiцистичними виступами. Вiн
друку║ в Женевi брошуру французькою мовою "Укра┐нська лiтература,
заборонена в Росi┐", яку подав через свого друга I. Турген║ва на
мiжнародний лiтературний конгрес у Парижi. Треба було в нiй розповiсти, що
║ велика лiтература багатомiльйонного народу. Лiтература i мова,
забороненi указом росiйського iмператора та переслiдуванi згра║ю жандармiв
i чиновникiв.
У зв'язку з полiтичними процесами в Росi┐ коло емiгрантiв у Женевi з
кожним мiсяцем збiльшувалося. Цьому сприяв i розкол, що стався 1879 року
на Воронезькому з'┐здi народникiв. Прибувають сюди i представники "Чорного
передiлу" та "Народно┐ волi".
Драгоманов разом зi сво┐ми друзями зустрiв прибулого в Женеву Сергiя
Михайловича Кравчинського. Вiтаючи його, Михайло Петрович говорив:
- Дозвольте потиснути вашу мужню руку. - Цим натякав на вбивство ним
шефа жандармiв Мезенцева. - Горджусь таким земляком.
Кравчинський посмiхнувся. В його суворому поглядi свiтилася добрiсть i
вольова сила. Високий лоб пiд буйною шевелюрою, худорляве обличчя з
дугасто розгонистими бровами надавали вигляду смiливо┐ й рiшучо┐ людини. З
першо┐ зустрiчi у Драгоманова з'явилась приязнь до Кравчинського.
Подальшi зустрiчi й листування з ним набули дiлового, дружнього змiсту.
Сергiй Михайлович знайомив його зi сво┐ми нарисами, якi готував до друку в
книзi "Пiдпiльна Росiя". В свою чергу Драгоманов познайомив Кравчинського
з рукописом роману Панаса Мирного та Iвана Бiлика "Хiба ревуть воли, як
ясла повнi?"

- Друкувати треба цей роман. Велике дiло зробите, - радив Кравчинський.
Вiн зацiкавився особою Панаса Мирного i просив передати вiтання йому та
землякам.