"Олег Вячеславович Овчинников. Малесенький принц (укр.)" - читать интересную книгу автора

Олександровича, окуповане незаконно i, здається, на лихо, - Максим помiтив,
що бiльше не боїться. На мiсце страху i нервової напруженостi прийшли апатiя
i повна байдужiсть до своєї подальшої долi. Зокрема, вiн зовсiм не
образився, коли нахабний карапуз у крiслi навпроти, буравлячи Максима
допитливими оченьками, пролепетав:
- I все ж таки менi б хотiлося бути впевненим на сто вiдсоткiв.
Скажiть, чи немає когось у вашому оточеннi, хто нехай не такий головний,
але... молодший?
- Нi, - буркнув Максим, i упустив лiктi на стiльницю, придавивши зверху
важкою головою. Справдi, куди вже молодше? "Молодший маркетолог" - ось що
напишуть у його трудовий у тому випадку, якщо вiн успiшно завершить
iспитовий перiод. Тобто, принаймнi, доживе до його закiнчення.
- Що ж... - По обличчю карапуза було видно, що вiн на щось зважився. -
У такому випадку нам, очевидно, прийдеться мати справи з вами. Сподiваюся,
вас не занадто зачепило моя, дозволю собi зауважити, цiлком природна
недовiра?
- Аж нiяк, - у тон нахабi вiдповiв Широбоков.
- Ось i славно. Задля вибачення, можу вiдзначити, що незважаючи на
похилий вiк, я не спостерiгаю на вашому обличчi явних ознак виродження, -
продовжував знущатися недомiрок у коронi. - У вас помiркований погляд i
зв'язна мова. Повинен визнати, що для своїх рокiв ви чудово збереглися!
Таких, як ви, у нас називають вундер... вундер... - Малюсiнькi пальчики
незграбно клацнули.
- Вундеральте, мiй принц, - негайно прийшов на допомогу зелений камзол.
Похилий вiк! - поморщився Максим. Так йому тiльки в березнi стукне
вiсiмнадцять!
Якщо, звичайно, одоробало з ковадлами замiсть кулакiв не стукне його до
того.
- У кого це "в вас"? - байдужливо запитав Широбоков. - Звiдкiля ви
узагалi взялися?
- О, це довга iсторiя! - попередив зелений камзол, а синiй закотив
величезнi очi до стелi, начебто вiдшукуючи на ньому мiкроскопiчнi трiщинки.
- Нiчого, - заспокоїв Максим, згадавши Сергiйовича i його нову любов,
яскраву i, схоже, взаємну. - Думаю, йо до завтрашнього ранку нас нiхто не
хватиться. Валяйте, розповiдайте.
I йому розповiли.

Коли король Нюк, володар маленької планетарної держави Чальдина, почав
забувати своє нескладне, по сутi, iм'я, природа змилостивилася над старим i
послала до нього спадкоємця. Малий, ледь почавши говорити, охрестив себе
Ромуальдом i поставив батьковi вимогу не затягувати процедуру передачi
повноважень. Тому як тiльки спадкоємець змiцнiв настiльки, що навчився
вiдривати вiд столу королiвську печатку, старий монарх iз полегшенням зняв
корону зi своєї, потемнiлої вiд прожитого, голови i переклав на юну голiвку
Ромуальда, а сам пiшов на покiй. Зненацька для себе вiн захопився
бодiбiлдiнгом, парасерфiнгом, фрiдайвiнгом i iншими безневинними забавами,
якими люблять потiшатися пенсiонери, тi що благополучно перейшли
шiстнадцятирiчний рубiж. А оскiльки екс-королева як i ранiше всюди
супроводжувала свого чоловiка, то не було нiчого дивного в тому, що три роки
поспiль, десь у промiжку мiж двадцятиденним марш-кидком через пустелю та