"Всеволод Нестайко. Чарiвнi окуляри (Правдиво-фантаст.повiсть, укр.) " - читать интересную книгу автора

побачив, що з нього стирчить рiжок аркуша iз зошита в клiтинку. Аркуш був
складений учетверо. Я розгорнув його, бачу - записка. Читаю: "Якщо ти хочеш,
щоб з тобою сталося щось несподiване й незвичайне, шукай чарiвнi окуляри!" I
пiдпис: "Ритас".
Тю! Що за дивина?! Мене аж у жар кинуло. Чарiвнi окуляри!.. Де ж їх
шукати?! Хто це написав?! "Ритас"!.. Я обвiв очима клас. I погляд мiй
зупинився на Маргаритi, тобто Ритi Скрипаль. У мене перехопило подих. Рита
Скрипаль була першою красунею у нашому класi. Струнка, голубоока,
чорноброва... Горда i неприступна. Нiкому i нiколи вона не писала записок.
Навiть Ромка Черняк губився i нiяковiв перед нею. Iнших Рит у нашому класi
не було. Серце моє калатало, як дзвiн... Невже, невже це вона написала менi
таку дивну записку?!
Питати її я, звичайно, не наважився. На наступнiй перервi я кiлька
разiв пройшов повз неї, загадково усмiхаючись. Один раз навiть приставив до
очей згорнутi окулярами пальцi. Вона тiльки презирливо скривилася i
зневажливо пхикнула. "Оскiльки йдеться про щось загадкове i таємниче, годi й
думати, що вона признається", - подумав я.
Мене розпирало вiд незвичних хвилюючих почуттiв. Я ходив i блаженно
усмiхався.
Ромка Черняк здивовано глянув на мене:
- Чого це ти либишся?
- Та! - я махнув рукою.
- А конкретнiше? - спитав Ромка.
- Та! - знову махнув я рукою.
- Невже в лото зiрвав джек-пот? - пхикнув Ромка.
- Нi! - сказав я.
- А що ж таке? Не муч мене!
Я бiльше не мiг терпiти. I я признався:
- Та... Записку одержав. Якусь дивну.
- Вiд кого?
- Сам не знаю...
- Ану покажи! - сказав Ромка.
Я витяг iз кишенi записку i простягнув йому. Вiн розгорнув її i суворо
глянув на мене:
- Ти що - приколюєшся? Тут же нiчого нема!
- Як?!
- А отак! Чистий папiрець!
Я вихопив у нього з рук аркуш i похолов: нiякої записки не було - на
аркушi жодного слова, чистий папiр...
- Ну й дурнi в тебе приколи! - презирливо скривився Ромка. - Ти що?
Типу чокнутий?
- Та клянусь! - вдарив я себе в груди. - Була записка!
- А де ж вона? Може, в iншiй кишенi?
- Н-нi! Це той самий аркуш...
- Тю! Дурницi якiсь ти пореш!..
I тут менi стрельнуло:
- Ой! Мабуть, вона була написана спецiальним хiмiчним чорнилом, яким
шпигуни листуються. Я в одному детективi читав - спершу видно, а тодi текст
зникає...
- То ти що - шпигун? - криво усмiхнувся Ромка. - А що було в записцi?