"Всеволод Нестайко. Чарiвнi окуляри (Правдиво-фантаст.повiсть, укр.) " - читать интересную книгу автора

- О! Це iнша справа! - I вона кумедно вклонилася, взявшись двома
пальчиками за край спiдницi.
- А тепер бувайте менi здоровенькi!
Дивна артистка-вiдьма одчинила нам дверi, i ми щодуху побiгли до школи.
Класи вже були порожнi, майже всi учнi розiйшлися додому. Лише в нашому
класi сидiла за партою нещасна заплакана Ритка - додому йти вона боялася.
- Стривай, Ритко! Стривай! Ми зараз!.. - вигукнув Ромка. I ми з ним
побiгли у спортзал, розсунули мати - мiж ними на пiдлозi лежав ланцюжок з
кулоном у виглядi сердечка.
- Бери! Це ти побачив, - зiтхнувши, сказав Ромка.
- Нi! Удвох! Тiльки удвох! - благородно сказав я.
- Удвох так удвох! - не змiг приховати задоволення Ромка.
I ми побiгли в клас i вiддали Ритцi її пропажу - я тримав за кулон, а
Ромка - за той пiдступний замочок ланцюжка, що так невчасно розкривався.
Ритка радiсно зойкнула, а тодi обняла нас обох за шиї i притулилася
головою до наших голiв... Про чарiвнi окуляри ми їй, звичайно, нiчого не
сказали. Ми ж домовились не говорити нiкому.
Нас чекала ще одна несподiванка - ми виявили у своїх кишенях по двi
шоколадки - "Театральних". Коли дивна артистка Маргарита Степанiвна встигла
засунути їх нам у кишенi - хтозна... По однiй шоколадцi ми дали Ритцi. Вона
мало не заплакала вiд розчулення. Вона ж так любить солодке!..
Ми хотiли того ж дня подякувати за шоколадки Маргаритi Степанiвнi.
Шукали-шукали той двiр i тi вiзерунчастi дверi, але так i не знайшли.
- Що ж ти хотiв, - сказав я Ромцi, - чудеса - вони i є чудеса!..


ПРИГОДА ТРЕТЯ
Дiд Мороз у пiдвалi. Ковалi щастя.

Все-таки Ромка був лiдером. А душа лiдера прагне лiдерства, першостi. I
якось Ромка менi сказав:
- Слухай, їжачку, чарiвнi окуляри завжди когось виручають. Спершу мене,
тодi Ритку... Вони добрi. Це факт! Просто так вони не дiють. Я б хотiв теж
скористатися з них.
- А хто тобi заважає? - знизав плечима я.
- Ти! - сказав Ромка.
- Тю! Яким це чином?
- Бо вони весь час до тебе потрапляють.
- Що ж я можу зробити?
- Треба, щоб з тобою щось сталося.
- Що?
- Треба, щоб ти втрапив у якусь халепу... Тодi чарiвнi окуляри
допоможуть менi тебе врятувати.
- Що ж зi мною повинно статися?
- Якась страшна небезпека.
- Тю!
- Обов'язково! Щоб я мусив тебе рятувати.
- У яку ж халепу ти пропонуєш менi втрапити?
- Ну... провались у каналiзацiйний люк абощо...
- Нi! У каналiзацiйний люк провалюйся ти!.. Я не хочу! Категорично!