"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Зараз туди - не можна. Ось завтра вмиєтесь, поснiдаєте, отодi й
увiйдете й дiзнаєтесь про щось вельми цiкаве.
- Ой-йой-йой! - аж затупотiли дiти з нетерплячки. - А чи не можна
сьогоднi зайти туди? До завтра ж так довго! Ми не дочекаємось!
- Нi, не можна, - рiшуче мовила Олеся Василiвна.
- Ну, чому? Чому-у-у-у? - заскiмлили дiти, а жалiснiше за всiх -
Малько-Ванько.
- Тому, - сказала Олеся Василiвна тихим загадковим голосом, i очi
в неї зробилися великими, - тому що вночi в кiмнатi щось СТАНЕТЬСЯ.
Зараз туди не можна нiкому заходити. Навiть менi. А якщо хто-небудь з
вас порушить заборону, то вiн потрапить... побачить...
- Що? - спитала дiвчинка Варя. Вона була такою допитливою, що це,
мабуть, про неї приказку склали: "Цiкавiй Варварi на базарi носа
вiдiрвали". Щоправда, носа їй нiхто не вiдривав, навпаки, вiн
задерикувато стирчав догори i був усiяний жовтенькими веснянками. - Що
вiн побачить?
- Щось таке, про що я навiть боюся казати, - вiдповiла Олеся
Василiвна. Потiм стурбовано подивилася на годинника. - Ну, дiтоньки,
час спати. В лiжечка, в лiжечка!.. - проспiвала вона.
Ви самi розумiєте, що цього вечора дiти ще довго крутилися у своїх
лiжечках та гадали: що там у тiй загадковiй кiмнатi?
То тут, то там жебонiло обережне - щоб Олеся Василiвна не почула
- перешiптування:
- А я знаю, що там!
- Космiчний корабель, ось що! I завтра вранцi вiн полетить!
- Е-ет... Хiба космiчнi ракети вилiтають з кiмнат? - пирхнув
хтось. - Вони з Байконура стартують.
Худенька задумлива Ванда сказала, що там Котигорошко битиметься iз
Змiєм. Рудий Грицько заперечив: у цiй кiмнатi показуватимуть
мультфiльми - триста серiй "Ну, постривай!". А товстун Микита був
переконаний, що за дверима схована бочка з морозивом.
- Його прямо з Пiвнiчного полюса привезли. Ось трохи розморозиться
за нiч, i вранцi ласуватимемо. Суничне, з вершками! - Вiн аж плямкав
у темрявi.
- Але ж дядьки несли ящик, а не бочку!
- А в ящику - бочка, - не розгубився ласун.
Помалу всi вгамувалися i поснули. Всi, крiм Малька-Ванька - вiн
лежав i напружено прислухався, чекаючи, коли дiти поснуть
мiцно-премiцно!
Тодi вiн пiдведеться й увiйде до чарiвної кiмнати.
Адже вiн помiтив те, чого iншi не побачили.
Олеся Василiвна забула в дверях...
КЛЮЧ!

Малько-Ванько вистромив голову з-пiд ковдри.
Спальню заливало мiсячне сяйво.
Панувала тиша. Всi спали. Однi дихали тихо, iншi злегка сопiли, а
деякi навiть хропли...
Малько-Ванько спустив з лiжка лiву ногу i подивився довкола.
Нiхто не поворушився.