"Марина Медникова "Ой!" (киносценарий, укр.)" - читать интересную книгу автора

- Что с вами, хохлами, сделаешь, смотри уж.
Космонавт-дослiдник припав до окуляра космiчного дальновиду, навiв на
рiзкiсть. В чорних оптичних напiвколах стрiмко понеслась назустрiч Земля,
збiльшуючись на тлi зоряного космосу вiд розмiру блакитного яблука,
затулила собою всесвiт, сипнула в очi хмарами атмосфери, посмiхнулася
ясною блакиттю i зеленим розмаїттям лiсу. Ще раз крутнув, й ми разом з ним
побачили ту саму будку з вивiскою "Тхi Води", а трохи одвернувши влiво,
садибу, хату-бiляночку, на призьбi якої сидять двi лiтнi жiнки i беззвучно
спiвають.
- Ну что там у вас?
- Спiвають.
Над селом завивало. Звук був нудний, огидний, голосний i невпинний. Коли
вiн змовкав, набираючи сили для нового заходу, чутно було нормальну
сiльську фонограму: мекання корiв, собачi перегуки, шурхiт торiшньої
кукурудзи, що нею ще подекуди обкладалися стiни хат. I знову - гу-у-у-у,
чах-чах,

Марина МЕДНИКОВА. ОЙ!

51

Баба Федоська Вовчик зранку щось вiдчувала. Поралася вона на городi чи в
клунi, чи в хлiву, чи в курнику (сама Федоська називала його курятник з
наголосом на першому складi, отак - курятник), а час вiд часу виходила до
паркану, вiдкривала хвiртку i дивилася на дорогу, її хата стояла ловко,
було видно автобусну зупинку i магазин. Не треба бiгти, аби дiзнатися, чи
завезла вже Галька-лавочниця хлiб, а з ним халву i тюльку. Правда, халва i
тюлька були давненько, ще за несвободи. Тепер виглядала лише хлiбний
фургон з району.
- Знов загуло, бодай тобi зацiпило.
- Тьху, бий тебе кара Божа, як ти мене злякала!
За спиною у Федоськи стояла сусiдка i вiрна подруга баба Сашка Кучерен-ко.
Це й" хата темнiла стiнами скрiзь стрiй мальв, що були замiсть паркану мiж
їхнiми дворами.
Баби Сашчина домiвка, на вiдмiну вiд Федосьчиної, виглядала, як на
малоросiйських олеографiях. Вгрузла по колiна в землю, пiд перехнябленою
шапкою поцженої мишами соломи. На однiй з марно бiлених стiн зберiгся
напис ще гай-гай з яких часiв: "Всi на вибори! Голосуймо за Сталiнських
депутатiв!" Червоною, вже збляклою фарбою.
Бабi Сашцi було рокiв... Бог її знає скiльки. Таким бабам, змумiфiкованим
сiльською працею єгипетською, вiку не складеш. Наче вирiзьблена з шматка
дерева, покрученого, порепаного, темного, але ще мiцного, її маленька,
сухенька постать випромiнювала життєву енергiю, а невеликi молодi очi
свiтили яскравими синiми цятками з-пiд темної хустки.
Федоська кинула останнiй погляд на дорогу i пiшла до двору, сiла на
призьбi, заходилась дерев'яною товкачкою чвакати у чавунi варену картоплю
курям. Сашка вмостилася поруч. Це на них задивився з космосу Федосьчин
хрещеник космонавт-дослiдник Володька.
Крiзь прочиненi дверi баби Сашчиної кухнi видно, як на нiй порається бiля
газових балонiв той, хто зустрiвся Вальцi на дорозi. Пiд ногами крутяться