"Григорий Квитка-Основьяненко. Салдацький патрет (Укр.)" - читать интересную книгу автора

бачить, що салдат i не дивиться на не┐, та й стала йому совати бублики в
руку, та й приговорю║: "Кете, озмiть, ваше благородi║! Пожалуйте, дома
здасться". Салдат - нi пари з уст. Як же роздивиться наша Явдоха, що се
мана, що се не справжнiй салдат, а тiльки його парсуна, - засоромилась,
почервонiла як рак, та швидше, не оглядаючись, - вiд нього та бублики - у
свою коробку, i сiла. Що вже не питали ┐┐ молодицi, що ┐й там було вiд
москаля? так мовчить та й мовчить i каже:
"Адже збула москаля? чого ж вам бiльш..." Бо москаль, справдi, ще як
побачив, що Явдоха пiшла жалiтись на нього, злякавсь та й щез з стовпцями
сво┐ми. А Кузьма Трохимович, дивившись на се║, посмiявсь собi нищечком та
й каже: "Оттак нашi, знай! Вже до нас, мов до живого, з поклонами ходять,
неначе до засiдателя!"
А тим часом позiсходилося народу вже чимало! Таки куди оком не глянеш,
то усе люди, усе люди, як сарана у полi. I чого то туди не понаносили або
не понавозили! Таки такий ярмарок, що неначе у Харковi об пречистiй:
усякого товару, якого тiльки подума║ш, усе ║. Чи груш? Та i на возах
грушi, i в мiшках грушi, i купами грушi: прийди, торгуй скiльки тобi
треба, та з яко┐ хоч купи i скiльки хоч куштуй, нiхто тобi не поборонить.
А там Москва з лаптями та з ликами; були в них i миски, ложки i тарiлки
розмальованi; були й решета, i ночовки, дiжi, лопати, сiвцi, черевики,
чоботи з пiдковами й нiмецькi, тiльки гвiздочками попiдбиванi. Тут
суздальцi з богами та з книжками завалящими, а побiля ┐х сластьонниця з
грубкою: тiльки спитай, на скiльки тобi треба сластьоних, так живо пiднiме
пелену та й знiме стару онучу, що нею горщик з тiстом накритий, щоб,
зна║те, тiсто на холодi не простивало, i затим пiд пеленою у себе держить;
от пальцi послине, щоб тiсто не приставало, то й вщипне тiста, та на
сковороду у в олiю - аж шкварчить! - та зараз i пряжеть, i пода║, а вже на
олiю не скупиться, бо так з пальцiв i тече, тiльки знай обсмокту║. Тут же
бiля не┐ продавалася терта кабака i тютюн у папушах; а там - залiзний
товар: пiдкови, гвiздочки, сокири, пiдiски, ухналi й усе, чого треба. А
тут вже - лавки з красним товаром для панiв; струковатий перець на нитках,
родзинки, хвиги, цибуля, усякi┐ сливи, горiхи, мило, медянички, свiчки,
тараня, ще по веснi з Дону навезеная, i суха, i солона; кав'яр, оселедцi,
яловичина, нiжки, шпильки, голки, гаплики i для нашого брата свинина.
Дьоготь i в шерiтвасах, i в мазницях; продавались i самi квачi; а побiля
┐х стояли бублики, буханцi, горохвяники, гречаники; носили у ночовочках
печеню, шматками покраяну: на скiльки тобi треба, на стiльки й бери. А там
купами капуста, буряки, морква огородня - а хатньо┐ нашi жiнки не
продають, держать про нужду на нашу голову - цур ┐й! Тут же був хрiн,
рiпа, картохлi, що вже швидко хлiб святий з свiту божого зженуть. А тут з
Водолаги горшки, кахлi, миски, покришки, глечики, кухлики... та я ж кажу:
нема того на свiтi, чого не було на тому ярмарку, i якби грошей до сина,
то накупив би усього та й ┐в би цiлiсiнький год! А що ще обiддя, колiс!
вiйя, двiйла, люшнi! Були й свити простого уразiвського i мильного сукна;
були кожухи, усякi пояси, шапки, i козацькi, i каплоухi. Був i дiвчачий
товар: стрiчки, скиндячки, серги, ба║вi юпки, плахти, шитi рукава i
хустки; жiноцькi очiпки, серпанки, запаски, кораблики, рушники, i шитi, i
з мережками, щiтки, гребнi, днища, веретена, сiль товчена, глина жовта,
запанки голов'янi; перснi, черевики... аж утомишся, розказуючи. Чого-то
там не було!