"Джеймс Крюс. Флорентiна (укр.)" - читать интересную книгу автора

I щоб пояснити свої слова, вiн додав:
- Я кiнооператор, а вона мiй асистент. Перший помiчник, коли в чомусь є
потреба.
Мама Флорентiни, стоячи посеред кiмнати, сказала:
- За цих обставин доведеться тобi пошукати iншого асистента.
- Де ж я його знайду? - спитав її чоловiк.
Вiн обвiв поглядом людей, що зiбралися в кiмнатi. Вони, нiби
змовившись, мовчки дивились на нього.
Вiн нiколи не мав такого доброго асистента, як дружина. А в його роботi
добрий асистент багато важив. Та не менше важила й тяжко хвора донька. Вiн
нерiшуче мовив:
- Визнаю, що в цьому випадку треба найперше подумати про Флорентiну.
Але де я знайду так швидко досвiдченого помiчника? Не так легко його знайти!
- А ще багато роботи коло того фiльму? - спиталася тiтонька Роза.
- Та тижнiв на чотири чи п'ять.
- То нехай би, - мовила крамарка високим, дивним навiть для неї самої
голосом, - нехай би тi п'ять тижнiв Флорентiна побула в мене.
- Пррравду кажучи, це безумовно було б найкраще, - сказав лiкар.
- Чудово! Я зостаюся тут! - вигукнула дитина в лiжку. - А коли менi
можна буде вставати, я тут пiду до школи. Уявляєте, тут для всiх класiв
тiльки одна кiмната й один учитель.
- Нi, вже двоє, - поправила її Боббi.
Флорентiнина мама, що нiяк не могла отямитись, промурмотiла:
- Дивина та й годi!
Вона придивлялася до тiтоньки Рози, а тiтонька Роза до неї.
- Мабуть, це найкраща рада, - обережно мовив Флорентiнин тато.
- Коли це не завдасть великого клопоту паннi Розi, - чемно сказала
мама. - У неї ж є ще й крамниця.
- Нi, нi, це не завдасть великого клопоту, - усмiхнулась крамарка. -
Навпаки!
Її обличчя сяяло, як мiсяць уповнi.
На цьому, власне, розповiдь завершується, i нам пiсля такої щасливої
останньої яви годилося б опустити завiсу.
Та хотiлося б залишити ще одненьку шпаринку й побачити, що ж воно буде
далi. А далi все дiється, як у гарнiй казцi.
Тiтонька Роза впродовж п'яти тижнiв, весело базiкаючи, розподiляла свiй
час мiж зеленим милом, вершковими карамелями, експортним пивом та своєю
названою донечкою Флорентiною.
Шульце-Нойберги повернулися до мiста, бо в дiтей почалася школа, але
щовихiдного наїздили до Тафернвiза й перевiдували Флорентiну.
Батьки теж частенько приїздили у так званi вiльнi свої днi до
невеличкого села, а коли фiльм був готовий, мама забрала Флорентiну додому й
вирiшила, що буде краще, як чоловiк тим часом сам зароблятиме грошi. А в неї
були важливiшi обов'язки.
На цьому завiса падає зовсiм, бо дiтям, батькам, мунiципальним радникам
i дрiбним крамарям, про яких ви прочитали, треба знов братися до роботи i
пильнувать урокiв, синiв, дочок, голубiв, пива та квашених огiркiв. Отож, на
все вам добре!

____________________________________________________________________________