"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Твой предвiща║ть зрак
Мнi жизнь дражайшу,
Для чувств сладчайшу,
Как з медом мак.

Противнi мнi Статут i роздiли,
Позви i копи страх надо┐ли;
Несносен мнi сингклiт весь бумажний,
Противен тож i чин мой преважний.

Утiху ти подай
Душi смятенной,
Мо║й письменной,
О ти, мой рай!

Не в состоянi┐ поставить на вид тобi сили любвi моей. Когда би я iмiл -
те║-то як його - столько язиков, сколько артикулов в Статутi iлi сколько
зап'ятих в Магдебурзьком правi, то i сих не довлiло би навосхваленi║
лiпоти тво║й! кй-║й, люблю тебе до безконечностi.
Н а т а л к а. Бог з вами, добродiю! Що ви говорите! Я рiчi вашей в
толк собi не возьму.
В о з н ы й. Лукавиш - те║-то як його - моя галочко! i добре все
розумi║ш. Ну, коли так, я тобi коротенько скажу: я тебе люблю i женитись
на тобi хочу.
Н а т а л к а. Грiх вам над бiдною дiвкою глумитися; чи я вам рiвня? Ви
пан, а я сирота; ви багатий, а я бiдна; ви возний, а я простого роду; та й
по всьому я вам не пiд пару.
В о з н ы й. Iзложенни┐ в отвiтних рiчах тво┐х резони суть - те║-то як
його - для любовi ничтожнi. Уязвленное частореченною любовiю серце, по
всiм божеським i чоловiчеським законам, не взира║ть нi на породу, нi на
лiта, нi на состоянi║. Оная любов все - те║-то як його - ровня║ть. Рци
одно слово: "Люблю вас, пане возний!" - i аз, вишеупом'янутий, виконаю
присягу о вiрном i вiчном союзi з тобою.
Н а т а л к а. У вас ║сть пословиця: "Знайся кiнь з конем, а вiл з
волом"; шукайте собi, добродiю, в городi панночки; чи там трохи ║сть
суддiвен, писарiвен i гарних попiвен? Любую вибирайте... Ось пiдiть лиш в
недiлю або в празник по Полтавi, то побачите таких гарних, що i розказати
не можна.
В о з н ы й. Бачив я многих - i лiпообразних, i багатих, но серце мо║
не iмi║ть - те║-то як його - к ним поползновенiя. Ти одна заложила ему
позов на вiчнi┐ роки, i душа моя ║жечасно вола║ть тебе i послi нишпорной
даже години.
Н а т а л к а. Воля ваша, добродiю, а ви так з-письменна говорите, що я
того i не зрозумiю; та i не вiрю, щоб так швидко i дуже залюбитись можна.
В о з н ы й. Не вiриш? Так знай же, що я тебе давно уже - те║-то як
його - полюбив, як тiлько ви перейшли жити в наше║ село. Мо┐х дiл
околичностi, возникающi┐ iз неудобних обстоятельств, удерживали содiлати
признанi║ пред тобою; тепер же, читая - те║-то як його - благость в очах
тво┐х, до формального опредiленiя о мо║й участi, открой мнi, хотя в
термiнi, партикулярно, резолюцiю: могу лi - те║-то як його - без отсрочок,