"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Давно уже пiдмовля║, давно мене пiдмовля║.

У москаля, у москаля добре жити,
Будем татар, туркiв бити, будем татар, туркiв бити".

Так i я з чорноморцями буду тетерю ┐сти, горiлку пити, люльку курити i
черкес бити. Тiлько там треба ута┐ти, що я письменний: у них, кажуть, iз
розумом не треба висоватись; та се невелика штука. I дурнем не трудно
прикинутись.

Я В Л Е Н И Е 2

Петро и Микола.

П е т р о (выходит на сцену и, не видя Миколы, поет).

N 13

Сонце низенько,
Вечiр близенько,
Спiшу до тебе,
Лечу до тебе,
Мо║ серденько!

Ти обiщалась
Мене вiк любити,
Нi з ким не знаться
I всiх цураться,
А для мене жити.

Серденько мо║,
Колись ми обо║
Любились вiрно,
Чесно, примiрно
I жили в поко┐.

Ой, як я прийду,
Тебе не застану,
Згорну я рученьки
Згорну я бiлi┐
Та й нежив стану...

М и к о л а (в сторону). Се не iз нашого села i вовся менi незнакомий.
П е т р о (в сторону). Яке се село? Воно менi не в примiту.
М и к о л а (подходя к Петру) Здоров, пане брате! Ти, зда║ться, не
тутешнiй.

П е т р о. Нi, пане брате.
М и к о л а. Вiдкiль же ти?
П е т р о. Я?.. (С улыбкою). Не знаю, як би тобi i сказати - вiдкiль