"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Н а т а л к а. Мамо! Бог нас не оставить: ║сть i бiднiйшi од нас, а
живуть же.
Т е р п и л и х а. Запевне, що живуть, але яка жизнь ┐х!
Н а т а л к а. Хто живе чесно i году║ться трудами сво┐ми, тому i кусок
черствого хлiба смачнiший од м'ягкой булки, неправдою нажито┐.
Т е р п и л и х а. Говори, говори! А на старостi гiрко терпiти нужду i
во всiм недостаток. (К выборному). Хоть i не годиться сво║┐ дочки
вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина; вона обiщала для
мого покою за першого жениха, аби б добрий, вийти замуж.
В ы б о р н ы й. Об розумi i добрiм серцi Наталки нiчого i говорити;
всi матерi примiром ставлять ┐┐ сво┐м дочкам. Тiлько нiгде правди дiвати,
трудненько тепер убогiй дiвцi замуж вийти; без приданого, хоть будь вона
мудрiйша од царя Соломона, а краща од прекрасного Iосифа, то може умерти
сiдою панною.
Т е р п и л и х а. Наталко! Чу║ш, що говорять? Жалiй послi на себе, а
не на другого кого.
Н а т а л к а (вздыхает). Я i так терплю горе!
В ы б о р н ы й. Та можна вашому горю i пособити; (лукаво) у мене ║сть
на примiтi чолов'яга i поважний, i багатий, i Наталку дуже собi уподобав.
Н а т а л к а (в сторону). От i бiда менi!
Т е р п и л и х а. Жарту║те, пане виборний!
В ы б о р н ы й. Без жартiв, знаю гарного жениха для Наталки. А коли
правду сказати, то я i прийшов за його поговорити з вами, панi Терпилихо.
Н а т а л к а (с нетерпением), А хто такий той жених?
В ы б о р н ы й. Наш возний, Тетерваковський. Ви його зна║те... Чим же
не чоловiк?
Н а т а л к а. Возний? Чи вiн же менi рiвня? Ви глумитеся надо мною,
пане виборний!
Т е р п и л и х а. Я так привикла к сво║му безталанню, що боюся i
вiрити, щоб була сьому правда.
В ы б о р н ы й. З якого ж побиту менi вас обманьовати? Возний Наталку
полюбив i хоче на нiй женитись; що ж тут за диво? Ну, скажiте ж хутенько,
як ви дума║те?
Т е р п и л и х а. Я душею рада такому затевi.
В ы б о р н ы й. А ти, Наталко?
Н а т а л к а. Бога бiйтесь, пане виборний! Менi страшно i подумати,
щоб такий пан - письменний, розумний i поважний - хотiв на менi женитись.
Скажiте менi перше, для чого люди женяться?
В ы б о р н ы й. Для чого? Для того... а ти буцiм не зна║ш?
Н а т а л к а. Менi зда║ться, для того, щоб завести хазяйство i
сiмейство; жити люб'язно i дружно; бути вiрними до смертi i помагати одно
другому. А пан, которий жениться на простiй дiвцi, чи буде ┐┐ вiрно
любити? Чи буде ┐й щирим другом до смертi? Йому в головi i буде все
ро┐тися, що вiн ┐┐ виручив iз бiдностi, вивiв в люди i що вона йому не
рiвня; буде на не┐ дивитися з презирством i обходитися з неповагою, i у
пана така жiнка буде гiрше наймички... буде крепачкою.
Т е р п и л и х а. От так вона всякий раз i занесе, та й справляйся з
нею. Коли на те пiшло, то я скажу: якби не годованець наш Петро, то й
Наталка була б як шовкова.
В ы б о р н ы й. Петро? Де ж вiн? А скiлько рокiв, як вiн пропада?