"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Наталка (одна)

Трудно, мамо, викинуть Петра iз голови, а iще труднiше iз серця. Но що
робить!.. Дала слово за первого вийти замуж - для покою матерi треба все
перенести. Скроплю серце сво║, перестану журитись, осушу сльози сво┐ i
буду весела. Женихи, яким я одказала, в другий раз не прив'яжуться;
возному так одрiзала, що мусить одчепитися; бiльше, зда║ться, нема на
примiтi. А там... ох!.. Серце мо║ чогось щемить... (Приметя приближение к
двери, садигся за роботу).

Я В Л Е Н И Е 6


Наталка, Терпилиха и выборный.

В ы б о р н ы й. Помагай-бi, Наталко! Як ся ма║ш, як пожива║ш?
Н а т а л к а. Ат, живемо i ма║мося, як горох при дорозi: хто не схоче
той не вскубне.
Т е р п и л и х а. На нас, бiдних i безпомощних, як на те похиле
дерево, i кози скачуть.
В ы б о р н ы й. Хто ж тобi виноват, стара? Якби оддала дочку замуж, то
i мала, хто вас обороняв би.
Т е р п и л и х а. Я сього тiлько i хочу, так що ж...
В ы б о р н ы й. А що таке║? Може, женихiв нема, абощо? А може,
Наталка?..
Т е р п и л и х а. То бо то i горе! Скiлько не траплялись i хорошi
людцi, так: "Не хочу та й не хочу!"
В ы б о р н ы й. Дивно менi та чудно, що Наталка так говорить; я нiколи
б од ┐┐ розуму сього не ждав.
Н а т а л к а. Так то вам зда║ться, а нiхто не вiда, хто як обiда.
Т е р п и л и х а. От так все вона - приговорками та одговорками i
виверта║ться; а до того iще як придасть охання та сльоз, то я i руки
опущу.
В ы б о р н ы й. Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дiвка, не
дитя. Кого ж ти дожида║шся? Чи не iз города ти таку примху принесла з
собою? О! там панночки дуже чваняться собою i вередують женихами: той не
гарний, той не багатий, той не меткий; другий дуже смирний, iнший дуже
бистрий; той кирпатий, той носатий, та чом не во║нний, та коли i во║нний,
то щоб гусарин. А од такого перебору досидяться до того, що послi i на ┐х
нiхто не гляне.
Н а т а л к а. Не рiвняйте мене, пане виборний, з городянками: я не
вередую i не перебираю женихами. Ви зна║те, хто за мене сватався. Чи уже ж
ви хочете спхнути мене iз мосту та в воду?
В ы б о р н ы й. Правда, замуж вийти - не дощову годину пересидiти; але
менi зда║ться, якби чоловiк надежний трапився, то б не треба нi для себе,
нi для матерi йому одказовать; ви люди не багатi.
Т е р п и л и х а. Не багатi! Та така бiднiсть, таке убожество, що я не
знаю, як дальше i на свiтi жити!