"Иван Котляревский. Москаль-чарiвник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

ЯВА_ IX_
Тi ж i Михайло.
Михайло (голосно за лаштунками)._ Одчини, жiнко!.. одчини!
Тетяна (одчиня║)._ Що ти так галиш, неначе хто женеться за тобою?
Михайло (з досадою)._ Женеться! Так що ж, що не женеться? Так волос
дибом становиться, i зда║ться, неначе за шиворот хтось ловить. Та й
недогарок погас.
Солдат (весело)._ Ну, хозяин, все ли так было, как сказано?
Михайло_ (ставить,_ що принiс, на стiл)._ Адже бач, що все так було!
Курка печена, ковбаса пряжена пiд боднею найшлися, та ще либонь i в наших
мисках... (Пiдозрiливе)._ Жiнко!
Тетяна_. От тобi й раз! Всi люди на однiм базарi купують миски i в
одних гончарiв, то i миски однаковi!
Солдат_. Ты вздор замолол, хозяин. Я лучше знаю все это. Выпьем-ка по
одной перед ужином. (Налива║ й п'║)._ Здравствуй, хозяин.
Михайло (налива║ i п'║)._ Здоровi були, господа служба! (┐дять з
солдатом ковбасу)._
Михайло_. Жiнко, голубко, люба Тетясю! Чи нема чим запити смачно┐ се┐
ковбаси?
Тетяна_. Чим же ти зап'║ш? Хiба водою?
Михайло (наказуючи)._ Нi, не водою, а оставалась пляшка спотикачу. Пiди
ж, принеси, коли не вичастувала з ким.
Тетяна_. Та ║сть же. Кого б то я мала без тебе частувати! (Виходить)._
ЯВА Х_
Т i ж без Тетяни._
Солдат_. У тебя жена добрая, хозяин.
Михайло_. Чи ти жартом так говориш, чи навсправжки?
Солдат_. Без шуток. Молода, пригожа и, кажется, тебя любит.
Михайло_. Хiба що молода i хороша - мiша мене любити? Вона у мене добра
й вiрна жiнка, тiльки дуже жвава, жартлива i глузлива. Вже коли попадеться
┐й хоть трохи тюхтюх-сердега, то такого i пiднiме -на зубки i рада довести
до того, хоть би цьому йолоповi й ворсу нам'яли. Доста║ться од не┐ деколи,
як попри┐жджають, отим цвентюхам, канцелюжкам!.. Та й смiшнi-бо вони собi,
такi необачнi, такi легкодухi: всьому вiрять, усьому дивуються, всього
бояться.
Солдат_. Однако к чужим жонам подлипать не боятся, словно как будто
военные. Мне случалось их видеть храбрость при таких замашках.
Михайло_. Вже я за свою скажу, що не боюсь нiчого.
Солдат_. Бывает и на старуху проруха. Не потачь, хозяин: у каждова есть
свои блохи.
Михайло_. Борони боже - якби я свою пiдстерiг в чiм, тут би ┐й i доклав
воза.
_
ЯВА XI_
Тi ж iТетяна_ (ставить наливку на стiл)._
Михайло _Ану, судир! Ось i я вас почастую гарним спотикачем (налива║ й
пiдносить солдатовi)._
Солдат (п'║)._ Вот славная наливочка! Кто ее сделал?
Михайло_. Жiнка моя, Тетяна.
Тетяна_. Я, я - iще й з вишень свого садка. А москаль дума, що я нiчого