"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Чи рибу з Дону везете?
Чи, може, виходцi-бурлаки?
Куди, прочане, ви йдете?
Який вас враг сюди направив?
I хто до города причалив?
Яка ж ватага розбишак!"
Троянцi всi замурмотали,
Дидонi низько в ноги пали,
А вставши, ┐й мовляли так:

23 "Ми всi, як бач, народ хрещений,
Волочимся без талану,
Ми в Тро┐, зна║ш, порожденi,
Еней пустив на нас ману;
Дали нам греки прочухана
I самого Енея-пана
В три вирви вигнали вiдтiль;
Звелiв покинути нам Трою,
Пiдмовив плавати з собою,
Тепер ти зна║ш, ми вiдкiль.

24 Помилуй, панi благородна!
Не дай загинуть головам,
Будь милостива, будь незлобна,
Еней спасибi скаже сам.
Чи бачиш, як ми обiдрались!
Убрання, постоли порвались,
Охляли, нiби в дощ щеня!
Кожухи, свити погубили
I з голоду в кулак трубили,
Така нам лучилась пеня".

25 Дидона гiрко заридала
I з бiлого свого лиця
Платочком сльози обтирала:
"Коли б, - сказала, - молодця
Енея вашого злапала,
Уже б тогдi весела стала,
Тогдi Великдень був би нам!"
Тут плюсь - Еней, як будто з неба:
"Ось, осьде я, .коли вам треба!
Дидонi поклонюся сам".

26 Потiм з Дидоною обнявшись,
Поцiловались гарно всмак;
За рученьки бiленькi взявшись,
Балакали то сяк, то так.
Пiшли к Дидонi до господи
Через великi переходи,
Ввiйшли в свiтлицю та й на пiл;