"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Слiзьми, бiдняжка, обливавсь.
Хоть од Дидони плив поспiшно,
Та плакав гiрко, неутiшно.
Почувши ж., що в огнi спеклась,
Сказав: "Нехай ┐й вiчне царство,
Менi же довголiтн║ панство,
I щоб друга вдова найшлась!"

2 Як ось i море стало грати,
Великi хвилi пiднялись,
I вiтри зачали бурхати,
Аж човни на морi тряслись.
Водою чортзна-як крутило,
Що трохи всiх не потопило,
Вертiлись човни, мов дурнi.
Троянцi з страху задрижали,
I що робити, всi не знали,
Стояли мовчки всi смутнi.

3 Один з троянсько┐ ватаги,
По ┐х вiн звався Палiнур;
Сей бiльше мав других одваги,
Смiленький був i балагур;
Що наперед сей схаменувся
I до Нептуна окликнувся:
"А що ти робиш, пан Нептун!
Чи се i ти пустивсь в ледащо,
Що хочеш нас звести нiнащо?
Хiба пiвкопи i забув?"

4 А далi пiсля се┐ мови
Троянцям вiн так всiм сказав:
"Бувайте, братця, ви здоровi!
Оце Нептун замудровав.
Куди тепер ми, братця, пiйдем?
В Iталiю ми не до┐дем,
Бо море дуже щось шпу║,
Iталiя вiдсiль не близько,
А морем в бурю ┐хать слизько,
Човнiв нiхто не пiдку║.

5 Ось тут земелька ║сть, хлоп'ята,
Вiдсiль вона невдалеку:
Сицилiя, земля багата,
Вона менi щось по знаку.
Дмухнiм лиш, братця, ми до не┐
Збувати горестi сво║┐,
Там добрий цар живе Ацест.
Ми там, як дома, очуня║м,
I як у себе, загуля║м,