"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора К м i т и ч
Ця наволоч ║ купка смiльчакiв, Що не злякалась шаблею й сохою Далекi нашi межi боронить! Недовго б ти пишався в вашiй Вiльнi, Коли б ми там не бились на чолi. Давно б уже сидiв в татарськiй ямi. П и р х а й л о (про себе). Зухвалий хлоп! Виходить обурений. К е з г а й л о (регоче). Ха-ха! Я бачу, й ти Умi║ш перцем очi засипать. Стривай, я скоро сам до вас при┐ду. Набридло вже за мурами сидiть. Та годi вже - нуднi розмови вашi Могли ви там за кубками вести. Пора до танцiв - пане во║водо, Звели музицi грати для гостей. В о ║ в о д а Не проти я рицарсько┐ розваги, Нехай дадуть до танцiв перший знак. (Фанфари). Луна║ гасло втiхи й насолоди, Хай кожен гiсть запросить i веде Прекрасних пань звича║м стародавнiм. Пода║ руку Гiльдi, iншi подають сво┐м дамам, i всi обходять залу повiльним урочистим темпом, пiсля чого вiдводять дам на ┐хнi мiсця. Р у з я Тепер танцю веселого й швидкого, Щоб розiгрiти, розiгнати кров! Пан Ольбрахте, звели, щоб джура твiй Веселого нам танцю влаштував. Гоньоного, вирваного, млинка, Такого, як в Варшавi чарiвнiй. О л ь ш а н с ь к и й (до Кезгайла). |
|
|